Оцінка психічного стану

Обстеження психічного стану включає: спостереження за пацієнтом, збір анамнезу від пацієнта, збір анамнезу від осіб з його оточення та результати додаткових методів обстеження. Потрібно оцінити:

1) наявність загрози самогубства і агресивної поведінки стосовно себе чи оточуючих;

2) психопатологічні симптоми і синдроми;

3) зв’язок психічних порушень з соматичним станом, з побічною дією ЛЗ, отруєннями і абстинентними симптомами.

Одночасно може бути необхідним терапевтичне втручання і забезпечення безпеки пацієнта і інших осіб, з використанням засобів фізичного обмеження →розд. 21.6.2.

Метою обстеження психічного стану за екстренними показами є встановлення причини, чому конкретний пацієнт (попередні психічні порушення, особистість, його життєва ситуація) з конкретними симптомами (основні симптоми, на які скаржиться пацієнт і ті, що виявив лікар) звертається в даний момент (з’ясування пускових чинників [психологічних, суспільних, інтерперсональних, соматичних, встановлення фактору дії психоактивних речовин]).

Межі основної оцінки психічного стану

Увага: обстеження пацієнта з гострими симптомами психічних порушень починається з оцінки свідомості, оскільки її зміни (кількісні і якісні) найчастіше мають соматичне підґрунтя (інфекція, порушення кислотно-лужної рівноваги і водно-електролітного балансу, отруєння, абстинентний синдром).

1. Стан свідомості:

1) кількісні зміни — реакція на подразники (кількісні зміни свідомості →табл. 1.39-1);

2) якісні зміни — орієнтація (чи пацієнт знає ким він є і де знаходиться; чи добре орієнтується у часі).

2. Загальний вигляд і поведінка: оцінка психомоторного стану і функції вольової сфери — збудження, ступор, стереотипії (майже ідентичні групи вчинків), нав’язливі дії, імпульсивні вчинки.

3. Ставлення до власного психічного стану: критичність, готовність до співпраці з лікарем.

4. Емоційний стан — оцінка:

1) тривоги, страхів, неспокою, напруження;

2) настрою — зниження (від нормального смутку, через субклінічну депресію до депресії), підвищення (від ейфорії, через гіпоманію до манії), змішані стани (одночасно депресивні і маніакальні симптоми), гнів, злість, байдужість;

3) адекватності емоцій, відповідно до ситуації.

5. Мислення:

1) порушення форми мислення — прискорення чи сповільнення його темпу (надмірна дріб’язковість), затримка (раптове утруднення руху думок, мислення), розсіяність, або розщеплення →нижче, персеверації (стереотипне повторювання);

2) порушення мислення за змістом — маніакальні ідеї  →нижче; обсесії (нав’язливі думки).

6. Сприйняття: галюцинації (сприйняття неіснуючих об’єктів), ілюзії (спотворене сприйняття існуючих об’єктів).

7. Вищі функції пізнання: пам’ять, здатність концентрації уваги, здатність до адекватної оцінки реальності і до абстрактного мислення та самоусвідомлення (саморефлексії), а також до контролювання власних потягів (агресивних, сексуальних).

8. Підтвердження чи виключення психопатологічних розладів: повинно закінчити оцінку психічного стану. Деяка важлива інформація отримана від осіб з такими порушеннями може бути спотвореною через наявні у них порушення відчуття дійсності і відчуття власного «я». Корисним може бути анамнез отриманий від осіб з їх оточення. У випадку збудження та агресії, алгоритм дій інший ніж у осіб без психотичних розладів. Найважливіші психотичні симптоми:

1) галюцинації — глибоке переконання про бачення предметів, які насправді не існують;

2) маячні ідеї, маячення (порушення мислення) — фальшиві судження (патологічне міркування) хворобливого походження, які мають визначене спрямування, що відповідає афектам хворого, і виражається відповідними прагненнями і поведінкою пацієнта, який охоплений ними. У більшості випадків неможливі до коригування шляхом нового досвіду і роз’яснення — доки триває стан, з якого вони виникли. Поділ маячних ідей за змістом: переслідування, заздрості, іпохондричні, гріха і провини, приниження, недорозвитку, зубожіння і небуття (нігілістичні), величі, відношення, впливу і оволодіння.

3) маячна готовність — готовність до маячного мислення;

4) маячна інтерпретація дійсності — маячні тлумачення деяких реальних подій;

5) розірваність мислення — відсутність логічного зв’язку між окремими довшими фрагментами висловлювань чи між реченнями;

6) симптоми кататонії:

а) гіпокінетичне — порушення координації рухів у вигляді сповільнення рухів чи «застигання» нерухомо;

б) гіперкінетичне — безладне психомоторне збудження.