Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуАнаеробні бактерії входять до складу фізіологічної флори ротової порожнини, і їх у багато разів більше, ніж аеробної флори. Інфекція нижніх дихальних шляхів виникає внаслідок аспірації вмістом ротової порожнини (крім бактерій, може містити домішку кислого шлункового вмісту та частинки їжі). Фактори ризику аспіраційної пневмонії: похилий вік, втрата свідомості (напад епілепсії, травма голови, отруєння ліками, кома, наркоз, алкогольне сп’яніння), дисфагія (напр., при розсіяному склерозі, хворобі Паркінсона, міастенії, бічному аміотрофічному склерозі), вади і захворювання стравоходу (ахалазія, ураження в ході системної склеродермії, новоутворення), обширний карієс, захворювання пародонту та недостатня гігієна порожнини рота, параліч голосових зв’язок, тривале блювання.
Зараження анаеробною флорою пов’язане з:
1) хімічною пневмонією — може передувати симптомам бактеріальної пневмонії. Симптоми: раптова гіпоксемія, гарячка, кашель, задишка та плевритичний біль у грудній клітці. Ризик розвитку бактеріальної інфекції залежить від характеру вмісту, що потрапляє в дихальну систему. Візуалізаційні дослідження: радше перибронхіальні, а не лобарні ущільнення, рентгенологічні зміни частіше спостерігаються в сегментах легень, куди частіше потрапляє аспірований вміст — у задньому сегменті верхньої частки (сегмент 2) і верхньому сегменті нижньої частки (сегмент 6) правої легені. Внаслідок аспірації шлункового вмісту може розвинутися ГРДС.
2) аспіраційною пневмонією, яку важко відрізнити від інших форм пневмонії. Дуже швидка поява рентгенологічних змін може свідчити про аспірацію шлункового вмісту. На аспіраційну етіологію пневмонії вказує підвищення активності амілази та концентрації пепсиногену в БАЗ.
3) аспіраційною плевропневмонією, що характеризується некрозом і гнійним процесом у паренхімі легень, які розвиваються через >1–2 тиж. після аспірації.
Клінічна картина: у хворих, які аспірують дуже невелику кількість вмісту ротової порожнини (напр., хворі на розсіяний склероз з порушенням рефлексу ковтання), симптоми менш виражені і можуть бути хронічними — субфебрильна температура, відкашлювання гнійного харкотиння та втрата маси тіла. Гострі симптоми виникають після масивної аспірації і схожі на пневмококову пневмонію — з’являється висока гарячка, кашель, відкашлювання гнійного харкотиння та лейкоцитоз. Приблизно у половини хворих мокротиння має гнильний запах. Тверді речовини, що містяться в аспіраційному вмісті (напр., фрагменти кісток, частина зубних протезів або шматки м’яса), можуть закрити великі бронхи і викликати раптову задишку, ціаноз і дихальну недостатність — це стан, який загрожує життю і вимагає негайного втручання (бронхоскопічного або торакохірургічного) з метою видалення стороннього тіла. Дрібніші частинки постійно перекривають або лише звужують бронхи меншого калібру, що призводить до ателектазу та запалення, викликаного бактеріями змішаної флори.
Діагноз: при хронічному перебігу на РГ грудної клітки візуалізуються багатовогнищеві затемнення паренхіми як при бронхопневмонії, а при гострому — найчастіше однорідна інфільтрація, локалізація якої пов’язана з положенням хворого під час аспірації. Аспірація у вертикальному положенні, часто під час їжі, спричиняє переміщення вмісту до базальних сегментів нижніх часток, частіше до правої легені. Під час аспірації у позиції лежачи на спині, як правило, у хворих без свідомості, вміст найчастіше потрапляє в задні сегменти верхніх часток, де розвивається запалення. Запальний інфільтрат має тенденцію до розпаду і утворення абсцесу легені; ознаки розпаду з’являються через 7–14 днів після аспірації. У 1/3 хворих розвивається емпієма плеври. У визначенні етіології пневмонії допомагає мікроскопічне дослідження мазка мокротиння, пофарбованого за Грамом: візуалізуються численні сегментоядерні лейкоцити та дуже численні грампозитивні та грамнегативні бактерії. Посів мокротиння не має діагностичної цінності. Виділити збудника складно, оскільки це вимагає інвазивних методів збору матеріалу з нижніх дихальних шляхів для дослідження на анаеробні бактерії, відповідних умов транспортування та культивування. Найчастіше культивуються анаеробні грамнегативні бактерії: Fusobacterium, Prevotella і Bacteroides, а також грампозитивні бактерії: Peptostreptococcus, Peptococcus і Clostridium. Цей же матеріал використовують для одночасного культивування аеробних бактерій: Streptococcus spp., а при ГП — S. aureus і P. aeruginosa.
Лікування: вибір і дозування антибіотиків →табл. 3.13-3. У всіх випадках необхідно провести бронхоскопію, щоб перевірити наявність сторонніх тіл в бронху. Присутність чужорідного тіла (часто невеликого розміру) зумовлює утворення грануляційної тканини, звуження бронха з симптомами ателектазу частини легені, рецидив пневмонії тієї ж локалізації та розвиток циротичних змін.