Деякі інші форми ідіопатичної інтерстиціальної пневмонії

1. Неспецифічна інтерстиціальна пневмонія (НСІП, NSIP): найчастіші симптоми — задишка, кашель, рідше — підвищення температури тіла та деформація пальців у вигляді «барабанних паличок». Крепітація може прослуховуватися над усією поверхнею легень. КТВР — типові затемнення за типом «матового скла» і ретикулярні зміни, що переважають у нижніх периферичних частинах легень зі збереженою паренхімою, яка прилягає безпосередньо до плеври. В кожному випадку НСІП необхідно шукати симптоми захворювання сполучної тканини. Лікування: ГК та, при потребі, імуносупресори.

2. Криптогенна організуюча пневмонія (КОП, COP; більш давня назва BOOP — bronchiolitis obliterans organizing pneumonia). У ≈40 % випадків починається з грипоподібного синдрому і нагадує гостру респіраторну інфекцію — наявні кашель, задишка, підвищення температури тіла, загальна слабкість, зниження апетиту та втрата маси тіла. Об’єктивний симптом — крепітація над легенями з обох боків. На РГ — двобічні плямисті ущільнення паренхіми; на КТВР найчастіше плямисті субплевральні і/або перибронхіальні ущільнення, у 60 % поєднані зі змінами за типом «матового скла». Радіологічні зміни можуть зникати і змінювати локалізацію. Симптоми захворювання і радіологічні зміни швидко зникають на фоні застосування ГКС (преднізон 0,75 мг/кг, зменшуйте дозу впродовж кількох тижнів). У випадку рецидиву → збільшіть тривалість лікування.

3. Гостра інтерстиціальна пневмонія (ГІП, AIP): зазвичай починається гостро з грипоподібних симптомів — міалгії, головного болю, болю у горлі, поганого самопочуття, кашлю і задишки. Об’єктивні симптоми: тахіпное, тахікардія, ціаноз та крепітація над всією поверхнею легень. В більшості випадків швидко розвивається дихальна недостатність і потреба в допоміжній вентиляції легень. Радіологічні зміни на початку захворювання можуть бути незначними, в подальшому найчастіше формуються дифузні або плямисті затемнення за типом «матового скла», які часто межують з неураженими сегментами (географічна картина), іноді в поєднанні з альвеолярними ущільненнями. Диференційна діагностика проводиться із загостренням ІФА, блискавичним прогресуванням захворювання сполучної тканини, а також із тяжкою інфекцією та із ускладненнями після застосування ЛЗ і кисню, після трансплантації органу, а також після аспірації. Лікування: передусім симптоматичне, часто необхідна ШВЛ; виконуються спроби лікування високими дозами ГКС, циклофосфамідом, азатіоприном і вінкристином.