Мікроскопічний коліт

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Мікроскопічний коліт (МК) — це захворювання невідомої етіології, що характеризується діареєю, зазвичай нормальною ендоскопічною картиною слизової оболонки кишечника та типовими гістологічними ураженнями у біоптатах товстої кишки. Причина невідома. Дослідження вказують на можливу роль кишкової мікробіоти, генетичну схильність, порушення всмоктування жовчних солей і жирних кислот, дисфункцію імунної системи, зміну експресії мембранних білків, що утворюють канали, які беруть участь у процесі транспортування води (т. з. аквапоринів) і зв’язок з застосовуваними ліками (нестероїдні протизапальні засоби, інгібітори протонної помпи, статини, інгібітори зворотного захоплення серотоніну, акарбоза). Куріння сигарет підвищує ризик розвитку захворювання в 3–5 разів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА І ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Симптоми: водяниста діарея (випорожнення рясні, без домішок крові), часті позиви до випорожнення і ​​нетримання калу, спастичний біль у животі, здуття живота, невелика втрата маси тіла.

МК може супроводжуватися: артритом, целіакією, ревматоїдним артритом, системним червоним вовчаком, системною склеродермією, синдромом Шегрена, псоріазом та цукровим діабетом.

Діагнозвгору

Ставиться на основі гістологічної картини. Рутинні лабораторні та візуалізаційні дослідження не показують патологічних змін. При ендоскопічному дослідженні товстої кишки іноді виявляється незначний набряк слизової оболонки, ділянки гіперемії, афти та петехії, але картина зазвичай в нормі. Необхідно взяти біоптати принаймні з правої та лівої половин товстої кишки (по 2 біоптати з висхідної та низхідної ободової кишки/сигмовидної кишки). На підставі гістопатологічної картини розрізняють два основних типи МК: колагенозний і лімфоцитарний коліт та їх неповні форми (якщо не всі критерії дотримані).

Діагностичні критерії

Колагенозний коліт: ознакою колагенозного коліту є потовщення колагенового шару біля основи епітеліальних клітин ≥10 мкм.

Лімфоцитарний коліт: підвищена кількість інтраепітеліальних лімфоцитів ≥20 на 100 епітеліальних клітин.

Диференційна діагностика

Синдром подразненого кишечника (диференціюючим симптомом є, зокрема, змінний ритм дефекації, а не тільки водяниста діарея), неспецифічні запальні захворювання кишківника (особливо хвороба Крона), целіакія та інші причини хронічної діареї (→розд. 1.17).

ЛІКУВАННЯвгору

1. Відмініть ЛЗ, прийом яких можна пов’язувати з виникненням у хворого діареї.

2. Фармакологічне лікування: будесонід 9 мг/добу п/о впродовж 6–8 тиж.; припиняйте поступово після досягнення клінічної ремісії (<3-х випорожнень на добу, без водянистих випорожнень протягом тижневого спостереження), зменшуючи дозу на 3 мг кожні 2 тиж. Якщо симптоми не покращуються через 8 тиж. лікування або рецидивують під час зменшення дози, ЛЗ можна застосувати протягом наступних тижнів або місяців (у дозі 9 мг/добу або меншій [3–6 мг/добу]). Не застосовують інших ГК. При легкій формі захворювання може бути ефективним лоперамід, а якщо МК супроводжується порушенням всмоктування жовчних кислот — холестирамін (4 г 4 × на день). У разі неефективності вищезазначених ЛЗ, розгляньте терапію біологічними препаратами (інфліксимаб, адалімумаб, ведолізумаб) або імунодепресантами (азатіоприн, 6-меркаптопурин). Не використовують похідні 5-аміносаліцилової кислоти (месалазин), субсаліцилат вісмуту, метотрексат, трансплантацію кишкової мікробіоти або пробіотиків (їхня ефективність при цьому захворюванні не доведена).

3. Хірургічне лікування: при МК, резистентному до фармакотерапії, можете розглянути в деяких випадках виведення ілеостоми, проктоколектомію або колектомію зі створенням резервуара j­‑pouch.