Анальний абсцес

ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Найпоширенішою (90 %) причиною анального абсцесу є інфікування анальної залози (отвори залоз розташовані в анальних криптах). Обмеження прохідності отвору залози викликає застій секрету, що сприяє розвитку запального стану, який, залежно від напрямку його поширення, призводить до утворення абсцесу, розташованого:

1) поверхнево — перианальний абсцес (підшкірний; 40–60 % анальних абсцесів) і ішіоректальний абсцес (15–25 %);

2) глибокий — міжсфінктерний абсцес (10–20 %) і надсфінктерний абсцес (2–6 %).

КЛІНІЧНА КАРТИНА І ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Суб’єктивні симптоми:

1) місцеві — сильний біль у ділянці абсцесу; при глибокому розташуванні абсцесу — біль внизу живота (іноді супроводжується затримкою сечі);

2) загальний — гарячка і загальна слабкість, переважають при глибоких абсцесах.

Об’єктивні симптоми:

1) абсцес, розташований поверхнево — в ділянці відхідника помітна гіперемована, надмірно тепла опуклість з підвищеним тургором, болюча при пальпації, іноді з симптомом флюктуації;

2) глибокий абсцес — болісна опуклість, яка пальпується при ректальному дослідженні, без видимих ​​змін у ділянці відхідника.

Найчастішим ускладненням є рецидив абсцесу або утворення анальної нориці. Відтермінування або відсутність лікування загрожує розвитком сепсису або гангрени Фурньє.

ДІАГНОСТИКАвгору

Поверхневий абсцес діагностується на підставі фізикального та суб’єктивного обстеження. Глибокий абсцес зазвичай вимагає виконання візуалізаційного дослідження — трансректального та трансперінеального (дослідження першої лінії; вони дозволяють оцінити положення абсцесу по відношенню до навколишніх анатомічних структур) УЗД, іноді також КТ або МРТ малого таза.

ЛІКУВАННЯвгору

Абсцес в ділянці заднього проходу завжди потребує хірургічного розкриття з достатньо широким розтином та дренування. Глибокі абсцеси, особливо багатокамерні та обширні, часто вимагають багатоетапних процедур, у т. ч. гумових дренажів або лікування вакуумними пов’язками. Дуже важливі часті огляди та промивання рани, а також навчання пацієнта щодо правильного догляду за раною та перев’язки (запобігання закриттю рани занадто рано — тільки повільне загоєння рани «від дна» знижує ризик рецидиву абсцесу та утворення нориці).

Після розрізу абсцесу застосування антибіотиків не є обов’язковим, але може знизити ризик розвитку нориці. Антибіотикотерапія показана пацієнтам з ослабленим імунітетом, цукровим діабетом, із вадами клапанів серця та з обширними гнійними ураженнями.