Рак відхідника

Вирізняють рак анального каналу та рак анального краю, який розвивається у шкірі. Значну роль у патогенезі відіграє інфікування ВПЛ (HPV). Найчастіше виявляють плоскоклітинну карциному.

Симптоми: кровотеча з відхідника, а також видима чи відчутна пухлина в анальному каналі, анальному отворі або у безпосередній близькості від нього. Пухлина часто вкрита виразками та легко кровоточить; може викликати біль. Першим симптомом, який помічає хворий, може бути пухлина в пахвинній ділянці (метастаз у регіонарні лімфатичні вузли).

Діагностика: гістологічне дослідження біоптату з пухлини. Діагностичний алгоритм включає пальцеве обстеження прямої кишки, аноскопію, у жінок вагінальне обстеження з оцінкою ректовагінальної перегородки, а також шийки матки (рак відхідника може співіснувати з раком шийки матки), оцінку пахвинних лімфатичних вузлів (при потребі з цитологічною верифікацією), КТ чи МРТ органів малого тазу, а також інші стандартні дослідження, що допоможуть оцінити запущеність новоутворення (РГ органів грудної клітки, УЗД органів черевної порожнини). Частою причиною запізнілої діагностики є помилкова оцінка пухлини як анальної тріщини, гемороїдального вузла чи іншого непухлинного захворювання анальної ділянки; неефективність терапії чи прогресування процесу попри проведене лікування вимагає невідкладної мікроскопічної верифікації.

Лікування:

1) рак анального каналу (плоскоклітинний) → радіохіміотерапія, у випадку невеликих та незапущених пухлин можлива локальна резекція;

2) рак анального каналу (аденокарцинома) → методом вибору є черевно-промежинна екстирпація прямої кишки (променева терапія призначається відповідно до принципів, які застосовують при раку прямої кишки);

3) рак анального краю (плоскоклітинний) → видалення пухлини діаметром до 4 см в межах здорових тканин; якщо розміри пухлини є більшими, або якщо операція призвела б до пошкодження сфінктера → радіохіміотерапія.

Моніторинг і прогноз: під час кожного контрольного візиту обстеження анального каналу і пахвинних лімфатичних вузлів. Часто після радіохіміотерапії ще довго зберігається доступна пальпаторному обстеженню залишкова пухлина; у такому разі контрольні візити щомісяця, з ретельним обстеженням, чи не відбувається прогресування процесу. Радіохіміотерапія ефективна у ≈75 % хворих. Місцевий рецидив захворювання вимагає виконання «операції відчаю» (черевно-промежинної екстирпації прямої кишки при рецидиві у відхіднику або пахвинної лімфаденектомії при рецидиві в межах пахвинних лімфатичних вузлів). Віддалені рецидиви виникають у 10–20 % хворих і, зазвичай, є показанням до системного лікування.