Гастропарез

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Гастропарез — це хронічна сповільнена евакуація шлункового вмісту, не пов’язана із механічною перешкодою, яка призводить до затримки їжі та розтягування стінок шлунка. Часті причини: ідіопатичний гастропарез (у ≈20 % випадків може бути спричинений інфікуванням вірусами ЦМВ, ВЕБ та ВПГ-3) та цукровий діабет (одна з клінічних форм автономної діабетичної нейропатії →розд. 13.4.3). Більш рідкісні причини: хірургічні втручання, застосування ЛЗ (напр., опіоїди, антихолінергічні препарати та агоністи рецептора ГПП-1), хвороба Паркінсона, системна склеродермія, системний червоний вовчак, паранеопластичні синдроми, амілоїдоз, системний мастоцитоз, ішемія кишківника.

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Симптоми: нудота та блювання (найчастіше; блювання >1 год після їжі, зазвичай через 2–6 год), відчуття переповнення після їжі, раннє відчуття насичення, біль або дискомфорт в епігастрії та здуття. В тяжких випадках це може призводити до втрати маси тіла, гіпотрофії, зневоднення та дизелектролітемії. Клінічна картина не залежить від етіології та часто не корелює зі ступенем порушення спорожнення шлунка, виявленим під час додаткових досліджень.

ДІАГНОСТИКАвгору

Допоміжні дослідження

1. Методи оцінки спорожнення шлунка:

1) сцинтиграфія зі стандартизованою порцією їжі, міченою радіоактивним технецієм — основний метод;

2) безпровідна капсула із функцією оцінки рН оточуючого середовища (т. зв. wireless motility capsule — WMC);

3) дихальний тест з оцінкою концентрації 13СО2 у видихуваному повітрі після вживання їжі, міченої цим ізотопом (дихальний тест із 13C-спіруліною або 13С-октаноєвою кислотою).

2. Ендоскопія верхніх відділів ШКТ: необхідна для виключення механічної обструкції.

3. Візуалізаційні дослідження: КТ-ентерографія або МР-ентерографія — допомагає виключити механічну обструкцію.

4. Лабораторні дослідження: концентрація глюкози натщесерце, антинуклеарні антитіла — з метою діагностики захворювань, які можуть спричинити затримку спорожнення шлунка.

Діагностичні критерії

На основі типових суб’єктивних симптомів та об’єктивно виявленого сповільнення спорожнення шлунка за відсутності механічної причини.

Диференційна діагностика

1) виразкова хвороба та гастродуоденіт;

2) дуодено-гастральний рефлюкс;

3) регургітації при різних хворобах, зокрема при синдромі румінації, ГЕРХ;

4) функціональна диспепсія;

5) нервово-психічна анорексія та булімія;

6) синдром циклічного блювання;

7) гіпотиреоз;

8) тривалий прийом канабіноїдів;

ЛІКУВАННЯвгору

1. Лікувальне харчування: метою є зменшення інтенсивності скарг та профілактика харчових дефіцитів. Слід порекомендувати зменшення об’єму порцій їжі, обмеження в них вмісту жиру (і також, згідно з деякими джерелами — клітковини) і прийом подрібнених продуктів. У тяжких випадках може бути необхідним ентеральне або парентеральне харчування.

2. Фармакологічне лікування:

1) прокінетики — домперидон (10 мг 3 × на день, перед їжею, впродовж ≤7 днів), еритроміцин (100–200 мг п/о 2–3 × на день перед прийомами їжі, макс. впродовж 4 тиж.), ітоприд, цизаприд (лише у тяжких випадках, коли інше лікування неефективне; 10 мг 3–4 х на день, за 15 хв до прийому їжі, лікування починайте в умовах стаціонару; не застосовуйте у хворих з брадикардією, порушеннями серцевого ритму, серцевою недостатністю, подовженням інтервалу QT, гіпокаліємією, гіпомагніємією або при одночасному застосуванні з ЛЗ, які є інгібіторами активності CYP3A4), метоклопрамід (10 мг 1–3 × на день в/в або п/о протягом ≤5 днів через можливі побічні ефекти); попередні результати досліджень вказують на ефективність агоніста рецептора 5-HT4 — прукалоприду при ідіопатичному гастропарезі;

2) симптоматичне лікування (зменшення нудоти, припинення блювання): антагоністи рецепторів 5-НТ3 (ондансетрон, гранісетрон), похідні фенотіазину (прохлорперазин, тіетилперазин), антигістамінні ЛЗ (напр., дименгідринат).

Якщо це можливо, застосовуйте пероральні ЛЗ у рідкій формі, а в разі необхідності — парентерально. Покращення спорожнення шлунка може не корелювати з клінічним покращенням (і навпаки).

3. Інші методи: електрична стимуляція шлунка, ін’єкція ботулінового токсину в пілоричну частину, балонна дилатація пілоруса, ендоскопічна пілороміотомія (G-POEM), хірургічна пілоропластика, акупунктура, гастректомія (у дуже тяжких випадках).