Встановлення ларингеальної маски

Ларингеальна маска (рис. 24.19-4) складається з еластичної масочки з герметизуючою манжетою (яка після правильної постановки накриває вхід до гортані), що сполучена із трубкою великого діаметру, яка закінчується конектором стандартного діаметру (до нього можна безпосередньо під’єднати вентиляційний мішок [Амбу]).

Рисунок 4. Ларингеальні маски

Показання

Встановлення ларингеальной маски є альтернативою до інтубації трахеї (покази →розд. 23.1) для особи, яка не має досвіду у виконанні інтубації, або якщо немає можливості виконання інтубації у зв'язку з наявністю т. зв. складних дихальних шляхів.

Протипоказання

1. Абсолютні: неможливе відкрити рот пацієнта, повна непрохідність дихальних шляхів.

2. Відносні: підвищений ризик аспірації, підозра на аномалію або виявлення аномалій в анатомічній будові зони надгортанника, необхідність проведення вентиляції за умов високого тиску у дихальних шляхах (лише маска типу ProSeal забезпечує ефективну вентиляцію при тиску >20 см H2O).

Ускладнення

Гіпоксія у пацієнта (що виникає внаслідок збільшення тривалості втручання), аспірація шлункового вмісту (ларингеальна маска не повністю захищає від аспірації, але ризик аспірації є значно меншим, аніж при застосуванні рото- та носоглоткових повітроводів), подразнення навколишніх тканин, нудота і блювання (після видалення ларингеальної маски), травма і парез нервів, внаслідок компресії тканин манжетою маски.

Забезпечення

1. Ларингеальна маска відповідного розміру (підбирають відповідно до маси тіла пацієнта; у випадку пацієнтів з граничною масою тіла — слід вибрати маску більшого розміру).

Приготування:

1) перевірте герметичність манжети ларингеальної маски;

2) покладіть ларингеальну маску на плоску поверхню, натисніть на манжету пальцем і повністю спорожніть її від повітря;

3) нанесіть анестезуючий гель на ларингеальну маску тільки на сторону, яка контактує із задньою стінкою глотки.

2. Шприц 50 мл для наповнення манжети маски.

3. Гель з анестетиком.

4. Вентиляційний мішок [Амбу].

5. Набір для оксигенотерапії.

6. Механічний відсмоктувач і катетери для відсмоктування виділень.

7. Стетоскоп.

8. Якщо це можливо, поряд має знаходитись набір для ендотрахеальної інтубації та конікотомії.

Підготовка пацієнта

1. Отримайте інформовану згоду (якщо це можливо).

2. Вкладіть пацієнта на спину, голову розмістіть чітко у поздовжній осі тіла, потилицю злегка припідніміть і обіпріть на підкладку (плоску подушку) (≈3–5 см), голову трохи запрокиньте назад (нижню щелепою доверху).

3. Видаліть зубні протези, при необхідності слід відсмоктати виділення (вміст) з порожнини ротоглотки.

4. Якщо це необхідно, застосуйте аналгоседацію (як при інтубації трахеї) – втручання не слід виконувати у пацієнта зі збереженими рефлексами з задньої частини глотки.

5. Оксигенація: перед початком процедури забезпечити інсуфляцію 100 % кисню пацієнту, після введення препаратів для аналгоседації підтримуйте дихання за допомогою вентиляційного мішка [Амбу] з лицевою маскою, вентиляцію проводити 100 % киснем.

Техніка

1. Відкрийте рот пацієнта пальцями однієї руки: схрещені великий і вказівний пальці встановіть на зуби (у беззубого пацієнта — на ясна) верхньої і нижньої щелепи, далі розкрийте рот.

2. Ларингеальну маску тримайте в іншій руці, як перо, у місці з’єднання маски з трубкою (рис. 24.19-5).

3. Введіть маску до рота пацієнта і, опираючи її на тверде піднебіння, проведіть вниз до глотки, направляючи вказівним пальцем. Проведення маски по твердому піднебінню запобігає згинанню її кінчика, а також певною мірою запобігає зачепленню за язик. Проводьте маску вглиб глотки, доки не відчуєте опір. Належним чином введена маска має повністю знаходитися за язиком. Примітка: при використанні ларингеальних масок жорсткої конструкції, як правило, не потрібно вводити пальці до рота пацієнта. Маску просувають донизу, тримаючи за її інший кінець.

4. Заповніть манжету маски відповідною кількістю повітря (ця інформація зазвичай надрукована на ларингеальній масці).

5. Переконайтесь у правильному положенні ларингеальної маски, аускультуючи грудну клітку пацієнта. Додатково показаною є якісна або кількісна оцінка вмісту СО2 у повітрі, яке видихається через трубку ларингеальної маски. Переконайтеся, що трубка знаходиться на серединній лінії тіла пацієнта.

6. Перевірте, чи генерування високого тиску в дихальних шляхах не призводить до витоку дихальної суміші навколо маски. Якщо так, то додавання в манжету маски кількох додаткових мілілітрів повітря може призупинити витік. Якщо витік не усунуто, видаліть маску і, після оксигенації пацієнта, введіть маску на розмір більшу.