Резистентність до переливання тромбоцитарної маси

Про стійкість до трансфузії ТМ свідчить відсутність очікуваного збільшення кількості тромбоцитів (напр. на 10000/мкл через 1 год або на 5000/мкл через 24 год) та/або утримування симптомів геморагічного діатезу, попри ≥2 переливань.

Причини

1) неімунологічні — у т. ч. гіперспленізм, вірусні та бактеріальні інфекції, гарячка, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, деякі лікарські препарати (напр., амфотерицин В), хвороба «трансплантат-проти-господаря» (Graft-versus-host disease, GvHD), синдром синусоїдальної обструкції печінки після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК);

2) імунологічні — алоімунізація антигенами HLA (найчастіше) або специфічними антигенами тромбоцитів людини (Human platelet antigens, HPA) (рідко) внаслідок перенесеної трансфузії, ТГСК або вагітності; наявність аутоантитіл до тромбоцитарних антигенів або антитіл, викликаних прийомом лікарських препаратів (значно рідше).

Тактика

Необхідно визначити причину і, за можливості, намагатися усунути неімунологічні чинники. У разі підтвердження наявності у пацієнта антитіл анти-HLA та/або анти-HPA може виявитися необхідним забір ТМ у спеціально підібраних донорів. У разі кровотечі у пацієнтів з тромбоцитопенією, резистентною до трансфузії — за відсутності відповідної (підібраної за HLA або HPA) ТМ — переливайте ТМ від випадкових донорів. Альтернативою підбору ТМ за HLA або HPA є переливання ТМ, результат на сумісність яких із плазмою реципієнта дав негативний результат. В обґрунтованих випадках можна застосовувати як допоміжний засіб антифибринолітичні препарати. Профілактикою алоімунізації є переливання ТМЗЛ.