Переливання крові, її компонентів і препаратів крові

Побічні реакції

Посттрансфузійні побічні реакції (ускладнення):

1) ранні (гострі →табл. 24.23-1) — під час переливання або невдовзі після цього (до 24 год):

а) імунологічні — гемолітична реакція, гіпертермічна негемолітична реакція, гостре посттрансфузійне пошкодження легень, алергічна реакція (кропив'янка, анафілаксія);  

б) неімунологічні — сепсис, перевантаження системи кровообігу, неімунологічний гемоліз, повітряна емболія, гіпокальціємія, гіпотермія, посттрансфузійна коагулопатія (після переливання значної кількості еритромаси), гіпотонія, асоційована з прийомом ІАПФ;  

2) пізні (можуть з'явитися через кілька днів, місяців або навіть років) — aлоімунізація до антигенів формених елементів крові та плазми, відстрочена гемолітична реакція, посттрансфузійна хвороба «трансплантат проти господаря», посттрансфузійна пурпура (тромбоцитопенія), ослаблення імунорезистентності, перевантаження залізом, передача вірусних (HBV, HCV, HIV), протозойних (малярія) чи пріонових (варіант хвороби Кройтцфельдта-Якоба) інфекцій.

Симптоми гострих побічних реакцій:

1) гарячка (найпоширеніший симптом гемолітичної реакції); гарячка не є протипоказом для переливання компонентів крові, однак, якщо це можливо, відтермінуйте трансфузію у пацієнтів з гарячкою до моменту зниження температури тіла;

2) озноб без підвищення температури тіла;

3) біль у місці ін'єкції, в грудній клітці, черевній порожнині або в поперековій ділянці;

4) різкі зміни артеріального тиску. Гіпотензія у поєднанні з гарячкою та ознобом може свідчити про септичний шок або гостру гемолітичну реакцію. Симптоми шоку без гарячки можуть вказувати на анафілактичну реакцію.

5) респіраторний дистрес, із задишкою, прискоренням дихання, хрипами в легенях і гіпоксемією;

6) ураження шкіри, такі як кропив'янка, свербіж, еритема, локалізований набряк;

7) нудота, блювання;

8) потемніння сечі (іноді є першим симптомом гострого гемолізу в пацієнтів під час загальної анестезії);

9) кровотечі та інші симптоми геморагічного діатезу.

Алгоритм дій у разі побічної реакції, що виникла під час гемотрансфузії:

1) негайно припиніть переливання крові;  

2) збережіть внутрішньовенний доступ і розпочніть інфузію 0,9% розчину NaCl;

3) визначте температуру тіла пацієнта, частоту пульсу та артеріальний тиск;

4) проведіть забір зразків крові, з іншого ніж той до якого проводилась трансфузія, венозного доступу, з мето проведення досліджень:

а) імуногематологічних в об’ємі погодженому з лабораторією консультативних досліджень підрозділу державної служби крові;

б) бактеріологічних;  

5) при підозрі на гемолітичну реакцію здійсніть забір сечі на аналіз;

6) забезпечте контейнер з кров'ю і набір для переливання та надішліть у відповідний підрозділ державної служби крові;

7) заповніть бланк повідомлення про побічну реакцію або інцидент та передайте у відповідну установу служби крові;

8) далі дійте в залежності від інтенсивності та типу симптомів →табл. 24.23-1.

Забезпечення

1. Стандартний, одноразовий набір для переливання крові містить фільтр, що затримує мікроагрегати (необхідний для переливання клітинних компонентів крові, свіжозамороженої плазми та кріопреципітату).

2. Прилад для нагрівання еритромаси (з термометром і сигналом тривоги) використовується для швидких трансфузій. 

3. Холодильник, перевірений і призначений виключно для зберігання еритромаси при температурі 2‑6°C.

4. Обладнання, що використовується в лікарняному банку крові: холодильники, морозильники, шейкери для зберігання тромбоцитів, сухий нагрівач або водяна баня, для розморожування свіжозамороженої плазми і кріопреципітату та інше обладнання у відповідності з діючими стандартами.

Техніка

1. Перед переливанням компонентів крові, що містять еритроцити (цільна кров, еритроцитарна маса, концентрати гранулоцитів), здійсніть забір крові, для проведення проб на сумісність.

2. Перед початком трансфузії:

1) отримайте результат проби на сумісність (придатний до 48 год від забору крові);

2) ретельно перевірте правильність даних реципієнта з даними на етикетці компоненту крові призначеного для трансфузії;

3) перевірте термін придатності компонентів крові;

4) макроскопічно оцініть компонент крові, звертаючи увагу на гемоліз, згустки, зміни кольору, цілісність контейнеру, і т. д. (якщо є сумніви, зверніться в лікарняний банк крові або на станцію переливання крові та ініціюйте процедуру рекламації);

5) переконайтесь, що в комплект для переливання входить фільтр для затримки мікроагрегатів (не відноситься до альбуміну і концентратів факторів згортання);

6) проведіть вимірювання і реєстрацію температури тіла, пульсу і артеріального тиску пацієнта;

7) проконсультуйте пацієнта про необхідність повідомляти будь-які тривожні симптоми.

3. Заплануйте швидкість переливання залежно від клінічного стану реципієнта:

1) при масивній кровотечі може знадобитися переливання еритромаси з високою швидкістю (напр., 1 доза протягом 5–10 хв);

2) у разі небезпеки перевантаження системи кровообігу, особливо в старшому віці слід знизити швидкість інфузії;

3) в пацієнтів у стабільному стані зазвичай можна перелити 1 дозу еритромаси протягом 90 хв;

4) не можна переливати 1 дозу еритромаси або цільної крові довше ніж 4 год, а 1 дозу плазми — довше 30 хв.

4. В більшості випадків почніть трансфузію зі швидкістю 4–5 мл/хв, або 60–75 крапель/хв в стандартній системі для переливання (не стосується масивної кровотечі), а також забезпечте постійне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 хв; пізніше, при необхідності, можна знизити швидкість переливання.

5. Через 15 хв від початку переливання та після його закінчення повторіть вимірювання та реєстрацію температури тіла і пульсу; забезпечте подальше спостереження лікаря або медсестри під час трансфузії і на протязі 12 год після неї.

6. Кожне переливання крові або її компонентів запишіть в історію хвороби, журнал переливання крові і температурний лист.

Не проводьте переливання тромбоцитарної маси та інфузійних розчинів через систему, яка раніше використовувалася для переливання цільної крові або еритроцитарної маси. У випадках, які вимагають швидкого переливання кількох або кільканадцяти одиниць еритроцитарної маси, тромбоцитарної маси, цільної консервованої крові та плазми (масивна трансфузія), допускається переливання з використанням однієї системи для переливання, але лише за умови, що трансфузія буде виконана з використанням спеціалізованого обладнання. Не додавайте до препаратів крові жодних лікарських засобів. Після від’єднання не підключайте пацієнту знову ту саму систему або той самий контейнер з компонентом крові. Не переливайте невикористаний до кінця препарат компонента крові іншому пацієнтові.