Діагностика інфікувань нетиповими мікроорганізмами

Відносяться Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Chlamydia trachomatis і Legionella pneumophila.

Забір та вид матеріалу

1. Час забору: у випадку серологічної діагностики досліджуйте 2 зразки сироватки — на початку захворювання (≈1 тиж. від появи симптомів) та через ≈2–4 тиж. з метою підтвердження утворення антитіл класу IgM або підвищення титру специфічних антитіл класу IgG. У випадку серологічної діагностики інфікування Legionella чи C. pneumoniae показаним є дослідження 3-го зразка, взятого через ще 4 тиж. (6–8 тиж. від появи симптомів).

2. Вид та спосіб забору матеріалу →табл. 28.1-2.

Таблиця 28.1-2. Матеріал та методи виявлення інфікування нетиповими мікроорганізмами
Мікроорганізм	Матеріал	Метод виявлення
L. pneumophilaa	харкотиння, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, плевральний випіт, біоптат тканини, сироваткаб, кров, сеча	посів, антитіла у сироватці, антиген L. pneumophila в сечів, пряма імунофлюорисценціяг, ПЛРд
C. pneumoniae	мазок з носоглотки, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, сироваткаб, кров	виявлення антигену методом імунофлюорисценціїе, антитіла у сироватці, ПЛРд, культивація у культурі клітинг
C. trachomatis	виділення з каналу шийки матки, мазок (виділення) з уретри, сечає, секрет з піхвиє, сироваткаб	як вище
М. pneumoniae	харкотиння, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, сироваткає, кров	антитіла у плазмі, ПЛРд
a та інші бактерії роду Legionella б Наберіть 2–5 мл крові у суху пробірку і одразу після утворення згустку відцентрифугуйте для отримання сироватки в тільки 1 серотип г важкий, рідко доступний метод д або інші методи ампліфікації нуклеїнових кислот е або ELISA є тільки з метою молекулярної діагностики (напр., ПЛР)

3. Зберігання і транспортування матеріалу

1) мазок з носоглотки

а) мазок для дослідження молекулярними методами (напр. ПЛР) — здійсніть забір стерильним, вологим тампоном, помістіть в стерильну пробірку з невеликою кількістю 0,9 % NaCl і негайно передайте в лабораторію (зразок можна зберігати при температурі 2–8 °C протягом 24 год; якщо необхідне тривале зберігання → зразок можна заморозити при температурі ≤−20 °C). Не застосовуйте для діагностики Legionella spp.; M. pneumoniae були визначені методом ПЛР в зразках від осіб без симптомів хвороби.

б) матеріал для дослідження методом імунофлюоресценції, що виявляє антиген C. pneumoniae слід нанести на предметне скло, фіксувати спиртом, висушити і відправити в лабораторію (дослідження важке, можливі неточні результати);

2) сироватка для серологічного дослідження — можна зберігати у щільно закритому резервуарі при температурі 2–8 °C протягом ≈3 днів, а при −70 °C протягом кількох років;

3) кров для серологічних досліджень — якнайшвидше доставте у лабораторію (не можна заморожувати, але можна залишити протягом ≤48 год при температурі 2–8 °C). Продукти розпаду еритроцитів внаслідок гемолізу можуть стати причиною помилково негативного результату серологічного дослідження, а також дослідження методом ПЛР.

4) харкотиння та змиви з бронхіального дерева — можна зберігати при температурі 2–8 °C протягом 24 год, найкраще — заморозити при температурі −70 °C;

5) сеча — можна зберігати протягом ≤24 год при температурі 2–8 °C або протягом року при температурі −70 °C.

Перед направленням матеріалу на дослідження для виявлення нетипових мікроорганізмів, зверніть увагу на всі загальні рекомендації, що стосуються діагностики бактеріальних інфекцій →розд. 28.1. Матеріал присилайте при темп. ≈4 °C (зразки для дослідження на предмет М. pneumoniae при темп. 37 °C). Матеріали (за винятком цільної крові) для проведення досліджень на предмет L. pneumophila можна надсилати замороженими.

Методи ідентифікації нетипових бактерій

Методи виявлення →табл. 28.1-2. Матеріалом для дослідження методом ПЛР можуть бути зразки з верхніх дихальних шляхів або кров. Нижче — інтерпретація результатів серологічних досліджень.

1. C. pneumoniae або C. trachomatis: перше інфікування — IgM через ≈3 тиж., IgG через 6–8 тиж.; повторне інфікування — IgM (низький титр), IgG через 1–2 тиж. (швидке наростання титру); хронічна інфекція — у ≥2 рази підвищений титр IgA. Позитивним результатом при гострій інфекції вважається 4 кратне підвищення титру IgG або IgM, або наявність антитіл класу IgM. На даний час стандартним методом ідентифікації C. pneumoniae є виявлення антигенів бактерії у досліджуваному клінічному матеріалі імунофлюорисцентним (або імуноферментним) методом з використанням моноклональних антитіл.

2. М. pneumoniae: у дітей і дорослих віком <20 років протягом першого періоду захворювання (7–21 днів) наявні специфічні антитіла класу IgM; у старших осіб швидше (7–9 днів) зростає титр специфічних антитіл IgG. За позитивний результат приймається сероконверсія або титр ≥1:32 у випадку реакції зв'язування комплементу, а в тесті ІФА→нижче.

3. Бактерії роду Legionella: позитивним результатом вважається сероконверсія (тест мікроаглютинації — підвищення титру антитіл, коли титр становить ≥1:128, ІФА — 2-кратне підвищення, за умови що ≥1 результат позитивний) між гострим періодом та періодом реконвалесценції. Єдиний результат менш достовірний. Найчастіше специфічні антитіла класу IgM з'являються після 15–20 днів від інфікування, а антитіла класу IgG — навіть після 6–9 тиж. Можливе виникнення перехресних реакцій, зокрема з B. pertussis. Значення серологічних методів зменшилось після впровадження швидких тестів для виявлення антигенів L. pneumophila 1 серотипу у сечі. Антигени L. pneumophila виділяються з сечею на початку захворювання (до 7–10-го дня). Швидкі тести характеризуються чутливістю 80 % і специфічністю 99–100 %, тому вважається, що легіонельоз (викликаний 1 серотипом) можна заперечити, якщо результат обстеження у ≥3 зразках сечі, взятих у різні дні, є негативним. Ці тести виявляють тільки антигени 1 серотипу L. pneumophila (більшість позагоспітальних інфікувань).