Діагностика інфікувань нетиповими мікроорганізмами

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Відносяться Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Chlamydia trachomatis і Legionella pneumophila.

Забір та вид матеріалу

1. Час забору: у випадку серологічної діагностики досліджуйте 2 зразки сироватки — на початку захворювання (≈1 тиж. від появи симптомів) та через ≈2–4 тиж. з метою підтвердження утворення антитіл класу IgM або підвищення титру специфічних антитіл класу IgG. У випадку серологічної діагностики інфікування Legionella чи C. pneumoniae показаним є дослідження 3-го зразка, взятого через ще 4 тиж. (6–8 тиж. від появи симптомів).

2. Вид та спосіб забору матеріалу →табл. 28.1-2.

Таблиця 28.1-2. Матеріал та методи виявлення інфікування нетиповими мікроорганізмами
Мікроорганізм	Матеріал	Метод виявлення
L. pneumophilaa	харкотиння, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, плевральний випіт, біоптат тканини, сироваткаб, кров, сеча	посів, антитіла у сироватці, антиген L. pneumophila в сечів, пряма імунофлюорисценціяг, ПЛРд
C. pneumoniae	мазок з носоглотки, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, сироваткаб, кров	виявлення антигену методом імунофлюорисценціїе, антитіла у сироватці, ПЛРд, культивація у культурі клітинг
C. trachomatis	виділення з каналу шийки матки, мазок (виділення) з уретри, сечає, секрет з піхвиє, сироваткаб	як вище
М. pneumoniae	харкотиння, бронхіальні та бронхо-альвеолярні змиви, сироваткає, кров	антитіла у плазмі, ПЛРд
a та інші бактерії роду Legionella б Наберіть 2–5 мл крові у суху пробірку і одразу після утворення згустку відцентрифугуйте для отримання сироватки в тільки 1 серотип г важкий, рідко доступний метод д або інші методи ампліфікації нуклеїнових кислот е або ELISA є тільки з метою молекулярної діагностики (напр., ПЛР)

3. Зберігання і транспортування матеріалу

1) мазок з носоглотки

а) мазок для дослідження молекулярними методами (напр. ПЛР) — здійсніть забір стерильним, вологим тампоном, помістіть в стерильну пробірку з невеликою кількістю 0,9 % NaCl і негайно передайте в лабораторію (зразок можна зберігати при температурі 2–8 °C протягом 24 год; якщо необхідне тривале зберігання → зразок можна заморозити при температурі ≤−20 °C). Не застосовуйте для діагностики Legionella spp.; M. pneumoniae були визначені методом ПЛР в зразках від осіб без симптомів хвороби.

б) матеріал для дослідження методом імунофлюоресценції, що виявляє антиген C. pneumoniae слід нанести на предметне скло, фіксувати спиртом, висушити і відправити в лабораторію (дослідження важке, можливі неточні результати);

2) сироватка для серологічного дослідження — можна зберігати у щільно закритому резервуарі при температурі 2–8 °C протягом ≈3 днів, а при −70 °C протягом кількох років;

3) кров для серологічних досліджень — якнайшвидше доставте у лабораторію (не можна заморожувати, але можна залишити протягом ≤48 год при температурі 2–8 °C). Продукти розпаду еритроцитів внаслідок гемолізу можуть стати причиною помилково негативного результату серологічного дослідження, а також дослідження методом ПЛР.

4) харкотиння та змиви з бронхіального дерева — можна зберігати при температурі 2–8 °C протягом 24 год, найкраще — заморозити при температурі −70 °C;

5) сеча — можна зберігати протягом ≤24 год при температурі 2–8 °C або протягом року при температурі −70 °C.

Перед направленням матеріалу на дослідження для виявлення нетипових мікроорганізмів, зверніть увагу на всі загальні рекомендації, що стосуються діагностики бактеріальних інфекцій →розд. 28.1. Матеріал присилайте при темп. ≈4 °C (зразки для дослідження на предмет М. pneumoniae при темп. 37 °C). Матеріали (за винятком цільної крові) для проведення досліджень на предмет L. pneumophila можна надсилати замороженими.

Методи ідентифікації нетипових бактерій

Методи виявлення →табл. 28.1-2. Матеріалом для дослідження методом ПЛР можуть бути зразки з верхніх дихальних шляхів або кров. Нижче — інтерпретація результатів серологічних досліджень.

1. C. pneumoniae або C. trachomatis: перше інфікування — IgM через ≈3 тиж., IgG через 6–8 тиж.; повторне інфікування — IgM (низький титр), IgG через 1–2 тиж. (швидке наростання титру); хронічна інфекція — у ≥2 рази підвищений титр IgA. Позитивним результатом при гострій інфекції вважається 4 кратне підвищення титру IgG або IgM, або наявність антитіл класу IgM. На даний час стандартним методом ідентифікації C. pneumoniae є виявлення антигенів бактерії у досліджуваному клінічному матеріалі імунофлюорисцентним (або імуноферментним) методом з використанням моноклональних антитіл.

2. М. pneumoniae: у дітей і дорослих віком <20 років протягом першого періоду захворювання (7–21 днів) наявні специфічні антитіла класу IgM; у старших осіб швидше (7–9 днів) зростає титр специфічних антитіл IgG. За позитивний результат приймається сероконверсія або титр ≥1:32 у випадку реакції зв'язування комплементу, а в тесті ІФА→нижче.

3. Бактерії роду Legionella: позитивним результатом вважається сероконверсія (тест мікроаглютинації — підвищення титру антитіл, коли титр становить ≥1:128, ІФА — 2-кратне підвищення, за умови що ≥1 результат позитивний) між гострим періодом та періодом реконвалесценції. Єдиний результат менш достовірний. Найчастіше специфічні антитіла класу IgM з'являються після 15–20 днів від інфікування, а антитіла класу IgG — навіть після 6–9 тиж. Можливе виникнення перехресних реакцій, зокрема з B. pertussis. Значення серологічних методів зменшилось після впровадження швидких тестів для виявлення антигенів L. pneumophila 1 серотипу у сечі. Антигени L. pneumophila виділяються з сечею на початку захворювання (до 7–10-го дня). Швидкі тести характеризуються чутливістю 80 % і специфічністю 99–100 %, тому вважається, що легіонельоз (викликаний 1 серотипом) можна заперечити, якщо результат обстеження у ≥3 зразках сечі, взятих у різні дні, є негативним. Ці тести виявляють тільки антигени 1 серотипу L. pneumophila (більшість позагоспітальних інфікувань).