Ультразвукова діагностика периферичних вен

ОПИС ДОСЛІДЖЕННЯвгору

Дослідження глибоких вен верхньої кінцівки розпочинається зазвичай від оцінки внутрішньої яремної вени від рівня нижньої щелепи до рівня брахіоцефальної вени; наступними оцінюються підключична і пахвова вени в В-режимі, потім наступні вени до периферії вздовж їх анатомічного перебігу. Вени, які входять до грудної клітини, потрібно досліджувати доплерівським дослідженням, оскільки В-режиму для цього недостатньо.

Дослідження глибоких вен нижніх кінцівок розпочинається від рівня пахвинної зв'язки в положенні хворого на спині, подібно до дослідження артерій. Оцінка підколінної вени та вен гомілки зазвичай легше зробити в положенні на животі або в сидячому і вертикальному положенні.

Дослідження спроможності клапанів вен кінцівок проводять у пацієнта, який перебуває у вертикальному положенні. Потрібно виконати доплерівське дослідження наступних сегментів системи глибоких вен, системи великогомілкової і малогомілкової вен та комунікантних вен. Особа, яка проводить дослідження, вільною рукою стискає кінцівку нижче місця прикладення датчика, після чого послаблює стискання.

У нормі периферичні вени та нижня порожниста вена в піднирковому відділі піддаються повному стисненню при компресії датчиком. Оскільки тромби часто гіпоехогенні і їх неможливо віддиференціювати від крові в В-режимі, компресійна проба використовується для діагностики тромбозу. Принцип компресійної проби — рис. І.В.4-82.

Техніка дослідження нижньої порожнистої вени, стегнових вен і ниркових вен така сама, як при дослідженні аорти, клубових і ниркових артерій.

ПОКАЗАННЯвгору

1) підозра на тромбоз вен

2) діагностика хронічної венозної недостатності

3) діагностика вроджених судинних мальформацій

4) оцінка перед операціями на венах та після таких втручань

5) діагностика набряків нижніх кінцівок

РЕЗУЛЬТАТИвгору

У здорової особи сигнал потоку крові через вени, зареєстрований під час доплерівського дослідження, характеризується:

1) спонтанністю — наявністю невимушеного, тривалого потоку крові через судину; іноді не вдається ствердити спонтанність потоку в нормальних венах гомілки

2) фазністю — під час вдиху зменшується швидкість потоку в венах нижніх кінцівок (оскільки зростає тиск в черевній порожнині) і збільшується швидкість потоку в венах верхніх кінцівок і яремних венах (оскільки зменшується тиск в грудній клітині). Відсутність фазності свідчить про наявність підвищеного тиску крові в венах на периферії і опосередковано про наявність утруднення відтоку венозної крові з периферії в напрямку серця.

3) прискоренням при компресії — компресія кінцівки дистальніше місця прикладення датчика або послаблення компресії вени, розташованої проксимально, повинно викликати тимчасове зростання швидкості потоку. Відсутність реакції на компресію викликає підозру на стеноз чи непрохідність судини на проміжку між прикладеним датчиком та місцем компресії (наприклад, відсутність реакції на компресію литки при дослідженні вен у пахвинній ділянці вказує на утруднений або відсутній потік у венах стегново-підколінного сегменту). Відсутність реакції на послаблення компресії також дозволяє припустити стеноз (наприклад, послаблення компресії живота вище верхньої порожнистої вени при дослідженні вен в пахвинній ділянці свідчить про стеноз вен тазу або нижньої порожнистої вени).

При УЗД вен можна діагнозувати:

1) тромбоз вен

2) недостатність венозних клапанів.

1. Тромбоз вен

На початку захворювання свіжий тромб приєднаний лише до ендотелію венозного клапана, а його хвіст балотує в просвіті судини. Контур свіжого тромбу гладенький (рис. І.В.4-83). Типовим симптомом гострого періоду тромбозу з оклюзією просвіту є набухання вени. Найчастіше тромб гіпоехогенний, а в В-режимі інколи важко його відрізнити від рідкої крові. Свіжий тромб може піддаватися частковому деформуванню під впливом компресії ззовні, але не вдається стиснути повністю затромбовану вену так, щоб перекрити просвіт судини. З плином часу тромб, який рідко розсмоктується повністю, піддається організації та збільшує свою ехогенність, яка може нагадувати картину навколишніх тканин і тоді важко візуалізувати вену. Через кілька місяців після тромбозу загалом відбувається реканалізація тромбу і можна виявити відновлення кровотоку. Єдиним залишковим явищем після тромбозу може бути місцеве потовщення внутрішньої оболонки вени або наявність смугастих структур (старих тромбів) в просвіті судини. Еволюція венозного тромбозу при УЗД — рис. І.В.4-84.

Неможливість перекриття вени (повного змикання стінок вени) при компресії, яка спричинює перегин сусідньої з веною артерії, найчастіше свідчить про наявність тромбу в вені (відео І.В.4-1). Виконання компресійної проби на рівні пахвинної зв'язки, на стегновій вені в місці з'єднання глибокої і поверхневої стегнових вен, в проксимальному, середньому і дистальному сегментах поверхневої стегнової вени та на підколінній вені дає можливість діагнозувати тромбоз в стегново-підколінному сегменті в 100 % випадків.

Причини хибно позитивних результатів — перетискання вени, наприклад, новоутворенням, абсцесом в порожнині тазу, вагітною маткою, яке утруднює венозний відтік.

Хибно негативний результат виникає у випадку дистального тромбозу. Тому іноді у випадку негативного результату показано повторне дослідження через 5–7 днів.

Якщо не вдається візуалізувати сегмент судини з тромбом, утруднення відтоку венозної крові з кінцівки можна виявити за допомогою доплерівського дослідження. Зникнення спонтанності, зменшення амплітуди або зникнення фазності та відсутність прискорення потоку при компресії свідчать про оклюзію вени і опосередковано про її тромбоз.

Діагноз тромбозу клубових вен і нижньої порожнистої вени ставиться схоже, як у випадку тромбозу периферичних вен.

2. Недостатність венозних клапанів

Призводить до ретроградного потоку (рефлюксу) крові в вені тривалістю >1–1,5 с (рис. І.В.4-85, відео І.В.4-2). В той час як в нормальних умовах стискання вени призводить до тимчасового збільшення швидкості антероградного потоку, а після його припинення з'являється тимчасовий ретроградний потік, після чого потік відновлюється. Венозний рефлюкс при виконанні проби Вальсальви, який оцінюється в загальних стегнових венах та в гирлі великогомілкової вени і полягає у ретроградному кровотоці в досліджуваній венозній судині тривалістю >1 с від початку проби, також свідчить про недостатність клапанів в цій локалізації.