Надшлуночкові екстрасистоли

лат. extrasystolia supraventricularis

англ. atrial extrasystoles

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Надшлуночкові екстрасистоли виникають поза межами синусового вузла — у передсерді, у венах, які впадають у передсердя (легеневі вени, магістральні вени, коронарний синус) або в атріовентрикулярному (АВ) вузлі (спеціалізовані тканини навколо АВ-вузла). Розрізняють передчасні та замісні екстрасистоли. Передчасні екстрасистоли (atrial premature extrasystoles) найчастіше є одиночними, але можуть з`являтися множинно у формі нестійкої надшлуночкової тахікардії, як правило передсердної.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Ця аритмія поширена у здорових людей (тоді найчастіше кількість екстрасистол <100–200/добу), але вона може виникати при всіх серцевих захворюваннях. Кількість екстрасистол збільшується з віком.

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

Екстрасистоли можуть бути викликані:

1) підвищеним автоматизмом

2) тригерною активністю

3) наявністю невеликої петлі повторної циркуляції (ріентрі; англ. — reentry).

Електрична активність, що виникає у венах серця, переважно в легеневих венах, зумовлена наявністю м’язових волокон у кінцевих відділах цих судин.

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Надшлуночкові екстрасистоли зазвичай не викликають суб’єктивних симптомів, але у деяких пацієнтів спостерігаються нерегулярне серцебиття, посилене серцебиття або перебої в серцебитті.

Естрасистоли можна виявити при аускультації серця. Іноді спостерігається дефіцит пульсу. Блоковані екстрасистоли, особливо у формі бігемінії, викликають брадиаритмію.

ПРИРОДНИЙ перебігвгору

Аритмія часто має транзиторний характер, якщо вона викликана тимчасовими зовнішніми (емоціями, стимуляторами) або внутрішніми (електролітні порушення, інфекція) факторами. Численні надшлуночкові екстрасистоли можуть бути передвісником фібриляції передсердь.

ДІАГНОСТИКАвгору

Основою для діагнозу є ЕКГ (рис. I.G.1-1). У разі передсердних екстрасистол комплексу QRS передує зубець Р з морфологією, відмінною від такої при синусовому ритмі. Форма цього зубця може вказувати на місце виникнення збудження. Пауза після екстрасистоли найчастіше коротша за компенсаторну, оскільки досягає синусового вузла і змінює його темп. Структура комплексу QRS, що супроводжує екстрасистолу, зазвичай дуже схожа на комплекси синусового походження. Рання екстрасистола проводиться з подовженим інтервалом PQ, також можлива аберація внутрішньошлуночкової провідності (найпоширенішою є картина блокади правої ніжки пучка Гіса, яка має триваліший відносний рефрактерний період). Дуже ранні передсердні збудження, що досягають АВ-вузла під

час його рефрактерного періоду, не проводяться до шлуночків.

ЕКГ-картина екстрасистол з AB-вузла нагадує передсердні екстрасистоли, але зубець P є негативним у відведеннях II, III, aVF і може знаходитися в комплексі QRS або з’являтися безпосередньо перед або безпосередньо після нього.

Алгоритм диференціювання зі шлуночковими екстрасистолами — табл. I.G.1-1.

ЛІКУВАННЯвгору

Надшлуночкові екстрасистоли дуже рідко вимагають лікування. Слід виключити такі тригери, як зловживання кофеїном та алкоголем, тютюнокуріння, вживання наркотиків та гіпертиреоз. Якщо у пацієнтів спостерігаються виражені симптоми, численні екстрасистоли, і особливо за наявності коротких пароксизмів фібриляції передсердь, може бути обґрунтованим використання бета-блокатора або блокатора кальцієвих каналів (верапамілу або дилтіазему).

ПРОГНОЗвгору

Численні екстрасистоли можуть погіршити якість життя. Множинні екстрасистоли, групові, дуже ранні (типу Р на Т), найчастіше походять із легеневих вен, можуть бути передвісниками фібриляції передсердь.