Синусові тахіаритмії

лат. tachyarrhythmia sinusalis

англ. sinus tachyarrhythmia

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Синусова тахікардія — це синусовий ритм з частотою >100/хв з зубцями Р на ЕКГ — позитивними у відведеннях II, III, aVF та двофазними або негативними у V1. Синусові тахіаритмії включають різні аритмії з різними механізмами, клінічним перебігом та прогнозом.

Фізіологічна синусова тахікардія — це прискорений синусовий ритм >100/хв у відповідь на фізіологічний або патологічний подразник.

Неадекватна синусова тахікардія — це прискорення синусового ритму, не пов’язане зі ступенем або непропорційне ступеню стресу, пов’язаного з фізичним навантаженням, емоціями, захворюванням або фармакотерапією.

Реципрокна синусова тахікардія — одна із форм пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії, спричинена циркуляцією хвилі збудження в синусовому вузлі.

Синдром постуральної ортостатичної тахікардії характеризується збільшенням частоти серцевого ритму на >30/хв при вертикалізації, триває >30 с і не супроводжується ортостатичною гіпотензією (падіння систолічного артеріального тиску на >20 мм рт. ст.).

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

Причини ситуативної тахікардії:

1) фізіологічні

а) фізичне навантаження

б) емоційний стрес

2) патологічні

а) лихоманка

б) гіповолемія

в) анемія

г) серцева недостатність

ґ) гіпертиреоз

д) дія різних лікарських засобів.

Неадекватна синусова тахікардія є результатом посиленого автоматизму синусового вузла та його аномальної вегетативної регуляції. Найчастіше це спостерігається у жінок середнього віку.

Реципрокна тахікардія з синусового вузла спричинена кільцем ріентрі в синусовому вузлі — досить часто причиною є органічне захворювання серця.

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Ступінь дисфункціональності у пацієнтів із неадекватною синусовою тахікардією може бути дуже різною — від пацієнтів без будь-яких скарг, у яких неадекватна тахікардія діагностується під час планового медичного огляду, до пацієнтів, які повністю інвалідизовані. Найпоширенішими симптомами є посилене серцебиття, біль у грудній клітці, задишка, запаморочення та пресинкопе. Симптоми не мають нападоподібного характеру.

При реципрокній синусовій тахікардії епізоди тахікардії мають нападоподібний характер і характерні для інших форм пароксизмальної тахікардії. Однак синкопе трапляється рідко, оскільки частота серцевого ритму рідко перевищує 180/хв.

ДІАГНОСТИКАвгору

Діагноз неадекватної синусової тахікардії ґрунтується на виключенні системної причини (напр., гіпертиреозу, феохромоцитоми, низької фізичної витривалості).

ЕКГ демонструє стійку (>100/хв) синусову тахікардію протягом дня, з формою зубців Р, ідентичною як при синусовому ритмі, з надмірним посиленням реакції на активність та нормалізацією частоти ритму протягом ночі.

Реципрокна синусова тахікардія діагностується не тільки за даними електрокардіографії, а й за електрофізіологічними даними. Форма зубців Р на ЕКГ, а також послідовність збудження в електрофізіологічній оцінці вказують на походження з синусового вузла. Аритмія індукується і переривається запрограмованою передсердною стимуляцією. Припиняється шляхом масажу каротидного синуса або після введення аденозину.

Лікуваннявгору

Для більшості пацієнтів із неадекватною синусовою тахікардією корисним ЛЗ є івабрадин (початкова доза 5 мг 2 × на день, макс. підтримуюча доза 7,5 мг 2 × на день). Також слід розглянути призначення β-блокатора, як у монотерапії, так і в комбінації з івабрадином. Блокатори кальцієвих каналів часто неефективні або погано переносяться. Черезшкірна абляція проводиться дуже рідко в найбільш стійких до лікування випадках; після процедури може знадобитися імплантація кардіостимулятора.

Пацієнтам із реципрокною синусовою тахікардією рекомендуються екстрені процедури для підвищення вагусного тонусу, а для тривалого лікування можна розглянути використання β-блокатора, верапамілу або дилтіазему. Дозування ЛЗ — табл. I.G.4-3. У рефрактерних випадках у пацієнтів із симптомами слід розглянути можливість черезшкірної абляції.

У пацієнтів із постуральною ортостатичною тахікардією:

1) слід зважити виконання регулярної і прогресивної програми фізичних вправ

2) можна розглянути доцільність адекватної гідратації (>2–3 л рідини на добу) та вживання 10–12 г NaCl на день і використання мідодрину, неселективного β-блокатора у низькій дозі, піридостигміну або івабрадину.

ПРОГНОЗвгору

Ризик розвитку тахіаритмічної кардіоміопатії у пацієнта з неадекватною синусовою тахікардією низький.