Кардіоверсія та дефібриляція серця

лат. cardioversio, defibrillatio

англ. cardioversion, defibrillation

Дефібриляція серця — це процедура електротерапії, яка застосовується при зупинці серця в механізмі фібриляції або тріпотіння шлуночків (ФШ) або шлуночкової тахікардії (ШТ) без пульсу (розд. I.C). Використовується короткочасний струм високої напруги, який одночасно деполяризує серцевий м’яз. В результаті синусовий вузол, наділений найвищим автоматизмом, знову нав'язує власний фізіологічний ритм.

При лікуванні тахіаритмій, відмінних від ФШ або ШТ без пульсу, рекомендується синхронізація, тобто розряд під час появи зубця R на ЕКГ, щоб уникнути розряду у т. зв. вразливій зоні — такою процедурою є електрична кардіоверсія. Тахіаритмії, спричинені механізмом ріентрі, більшою мірою піддаються лікуванню кардіоверсією.

ОПИС процедури КАРДІОВЕРСІЇвгору

Необхідно помістити дефібриляторні електроди на грудну стінку так, щоб струм, що протікає через серце, був якомога більшим. Найчастіше один електрод розміщують над кінчиком серця, ліворуч від соска, а інший — праворуч від верхівки грудини. Іноді кращі результати можна отримати, застосовуючи електроди в інших положеннях (рис. I.C.1-5). Після увімкнення дефібрилятора та отримання запису ЕКГ необхідно включити функцію синхронізації. На моніторі дефібрилятора, на записі ЕКГ або над ним повинні з’явитись позначки (маркери) синхронізації, які з'являються над верхівками зубців R або відразу за ними. Слід вибрати відведення ЕКГ, в якому маркери візуалізуються у відповідному місці при кожному зубці R. Під час розряду пацієнт відчуває сильний біль у грудній клітці, і томупід час кардіоверсії слід використовувати відповідну анестезію (див. нижче).

Рекомендована енергія для переривання ФП та ШТ становить 100, 200, 300 та 360 Дж. Одне дослідження показало, що кардіоверсія була більш ефективною при схожому профілі безпеки у пацієнтів з ФП, коли її починали з 360 Дж. У пацієнтів із суправентрикулярною тахікардією, ТП  або стабільною ШТ  процедуру можна починати з 50 Дж або навіть з 5 Дж. У даний час двофазний струм широко використовується як більш ефективний при одночасному використанні меншої кількості енергії. Не слід зменшувати натиск на ложки дефібрилятора і не потрібно відривати їх від стінки грудної клітки відразу після натискання кнопки «шок» або «розряд» – необхідно почекати, поки дефібрилятор виконає розряд (на відміну від дефібриляції, він часто не відбувається відразу). Перед виконанням чергового розряду (якщо зберігається тахіаритмія) слід переконайтися в тому, що синхронізація й надалі є увімкненою (у більшості сучасних дефібриляторів наступає автоматичне переключання в режим дефібриляції). Під час процедури контролюється серцевий ритм і насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем (за допомогою пульсоксиметрії); потрібен негайний доступ до реанімаційного набору.

Електрична кардіоверсія може також виконуватися черезстравохідно, внутрішньосерцево або епікардіально.

Підготовка пацієнта

У пацієнта зі збереженою свідомістю застосовують короткочасну внутрішньовенну загальну анестезію (напр., шляхом введення етомідату 0,2–0,3 мг/кг та фентанілу 0,1 мг). Якщо кардіоверсія виконується в плановому, а не в екстреному порядку, пацієнт має бути натщесерце, а потенційні електролітні порушення повинні бути скориговані. Не потрібно припиняти застосування глікозидів наперстянки за кілька днів до процедури, якщо немає підозри на отруєння. Пацієнтам із ТП або ФП тривалістю >48 год рекомендується антикоагулянтне лікування (розд. I.G.1.8).

УСКЛАДНЕННЯвгору

Якщо електричний розряд відбувається в сегменті ST або зубці Т, існує ризик індукування ФШ, яка найчастіше спонтанно розрішується або вимагає дефібриляції. У пацієнта з ФП або ТП може розвинутися емболічне ускладнення (розд. I.G.1.8). Іноді спостерігається асистолія. Використання занадто малої кількості гелю може спричинити опік шкіри.

ПоказАННЯвгору

Див. розділи щодо окремих аритмій.

ЕФЕКТИВНІСТЬвгору

Ефективність електричної кардіоверсії більша, ніж фармакологічного лікування, і становить 75–95 %; вона найбільша при  тахіаритміях, які виникають в механізмі ріентрі  (ТП, АВВРТ, АВРТ, більшість різновидів ШТ), і менша при ФП. Тахіаритмії, що виникають в механізмі порушень генерації імпульсу, стійкі до цієї форми електротерапії; вони рецидивують протягом декількох секунд.