Імплантований кардіовертер-дефібрилятор

англ. implantable cardioverter-defibrillator (ICD)

ІКД — це автоматичний програмований антиаритмічний пристрій з наступними функціями:

1) розпізнавання тахіаритмії та брадиаритмії

2) високоенергетична дефібриляція (до 30–40 Дж, найчастіше ефективна 10–20 Дж) для переривання ФШ або дуже швидкої ШТ (рис. I.G.4-5)

3) антиаритмічна стимуляція для переривання ШТ (висока ефективність, комфортна для пацієнта)

4) антибрадикардична стимуляція

5) Холтерівська пам'ять з можливістю відтворення ЕКГ під час інциденту аритмії

6) інші, напр. бівентрикулярна ресинхронізуюча стимуляція.

Струм дефібриляції протікає через серце між корпусом ІКД (область лівого плеча) та електродом правого шлуночка. Вага ІКД ≈70 г. Термін його роботи ≈5 років.

Варіацією внутрішньосерцевого ІКД є повністю підшкірний пристрій (S-ICD). Система складається з підшкірного електрода та кардіовертера-дефібрилятора. Забезпечує ефективну дефібриляцію, але не забезпечує різні форми електростимуляції. У РКД показано, що S-ICD не є гіршим від традиційної ендокавітальної системи за умови, що пацієнт не вимагає кардіостимуляції.

Іншим різновидом є зовнішній кардіовертер-дефібрилятор, який пацієнт тимчасово носить у вигляді жилета. Пристрій розпізнає ШТ або ФШ і ефективно припиняє його електрошоком.

ОПИС ПРОЦЕДУРИвгору

ІКД імплантується подібно як ЕКС. Залежно від показань, система буває однокамерною (1 приймаючий електрод, стимулюючий та дефібриляційний електрод у правому шлуночку) або двокамерною (додатковий електрод у правому передсерді — можливість двокамерної стимуляції, додатковий алгоритм диференціювання аритмії). Під час процедури додатково провокується ФШ для підтвердження правильного діагнозу та припинення аритмії. Нещодавні дослідження ставлять під сумнів доцільність виконання цього тесту дефібриляції.

Підготовка пацієнта — як до імплантації ЕКС.

ПоказАННЯвгору

Показання до імплантації внутрішньосерцевого, підшкірного та зовнішнього дефібрилятора типу жилета — табл. I.G.2-7 та табл. I.G.2-8.

ПротипокАзаннявгору

1) ШТ або ФШ, що спричинені однозначно оборотною або транзиторною причиною (напр., перші 24 год гострого періоду інфаркту міокарда, гострий міокардит)

2) безперервна ШТ (incessant VT)

3) ФШ внаслідок преекзитації

4) очікувана виживаність в задовільному стані <1-го року

5) місцева або генералізована інфекція.

УСКЛАДНЕННЯвгору

Перипроцедурна летальність становить <1 %, головним чином через наявність пошкоджень серця та запущеної серцевої недостатності. Ускладнення схожі на ускладнення при імплантації ЕКС.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ З імплантованим ІКДвгору

Пацієнт з ІКД, як і пацієнт з імплантованим ЕКС, потребує систематичного контролю в спеціалізованій поліклініці. Перший огляд повинен відбутися через 2–12 тиж., наступний — не рідше, ніж кожні 6 міс. Частоту контрольних досліджень у конкретного хворого визначають схожі чинники, як у хворого з ЕКС, а також: частота втручань ІКД, їх ефективність, виникнення необґрунтованих втручань, електричного шторму, вживання ЛЗ, які можуть вплинути на поріг дефібриляції (напр., аміодарон — ЛЗ з ефектом, що підвищує поріг). Як і у випадку з імплантованим ЕКС, запроваджено можливість дистанційного спостереження за пацієнтами з імплантованим ІКД вдома, що дозволяє частіше, навіть щодня, і більш ретельно здійснювати контроль пристрою та поліпшувати догляд, особливо для пацієнтів із серцевою недостатністю.

Специфічні проблеми пацієнта з ІКД:

1) невиправдані втручання (розряди) — внаслідок синусової тахікардії, ФП, ТП, надшлуночкової тахікардії, нсШТ або детекція пристроєм зубця Т. Невиправдані втручання трапляються у 19–35 % пацієнтів. Для більшості пацієнтів розряд ІКД дуже неприємний, і тому це ускладнення значно погіршує якість життя. Щоб зменшити ризик невиправданих втручань ІКД слід програмувати індивідуально, а в окремих випадках — застосовувати антиаритмічні ЛЗ або виконати абляцію для запобігання співіснуючим аритміям.

2) електричні шторми — ця проблема виникає у ≈10 % пацієнтів із ІКД. Пацієнт вимагає швидкого переведення в спеціалізований центр для контролю ІКД, його перепрограмування, проведення додаткових тестів для з’ясування причини та подальшого лікування, включаючи абляцію в досвідченому електрофізіологічному центрі.

Виявлено, що втручання ІКД з використанням електрошоку можуть погіршувати прогноз.

Тому важливо оптимально запрограмувати пристрій для обмеження втручань з приводу шлуночкових аритмій, які самостійно розрішуються, та збільшити можливість переривання швидких ШТ за допомогою антиаритмічної стимуляції без електрошоку.