Хілоперикард

Визначення: нагромадження лімфи у перикардіальній сумці.

Етіопатогенез: лімфа збирається у перикардіальній сумці внаслідок утворення сполучення між порожниною перикарда і грудною протокою у результаті травми, операції на середостінні, медіастінальної лімфангіоми чи обструкції грудної протоки (напр. через інфільтрацію пухлини).

Клінічна картина: симптоми нагромадження великої кількості рідини в порожнині перикарда, в т.ч. симптоми тампонади серця.

Діагностика: діагностують на основі аналізу рідини з перикардіальної сумки. Рідина з порожнини перикарда є білого кольору, без запаху, стерильна, містить краплини жиру, які видно під мікроскопом, має лужну реакцію, відносну густину 1010–1021 г/л, високу концентрацію тригліцеридів (5–50 г/л) і білка (22–60 г/л). КТ, іноді з лімфографією, визначає локалізацію патологічного сполучення між грудною протокою і порожниною перикарда.

Лікування: залежить від етіології та кількості лімфи в перикардіальній порожнині. У випадку поопераційного ускладнення застосовують перикардіоцентез і дієту, багату на середньоланцюгові тригліцериди. Якщо лімфа продовжує нагромаджуватись, обов'язковим є хірургічне лікування: формування „вікна” між перикардіальною і плевральною порожнинами або підв'язування і резекція грудної протоки відразу над діафрагмою. Можна застосувати октреотид (100 мкг п.ш. х 3 р/день впродовж 2 тиж.; ймовірний механізм дії ЛЗ полягає у зменшенні продукції лімфи).