Захворювання перикарда

Witold Tomkowski, Paweł Kuca

Перикардіальні синдроми — симптомокомплекси суб'єктивних і об'єктивних проявів, які спостерігаються при захворюваннях перикарда. Включають: перикардит, рідину в порожнині перикарда, тампонаду серця і констриктивний перикардит.

Захворювання перикарда можуть бути спричинені факторами, які впливають безпосередньо на перикард, але частіше пов'язані з системними захворюваннями.

Причини захворювань перикарда:

1) інфекції — вірусні, бактеріальні (у тому числі туберкульоз), грибкові, паразитарні

2) системні захворювання сполучної тканини та інші аутоімунні процеси — системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системна склеродермія, саркоїдоз, васкуліти

3) новоутворення — первинні (рідко; найчастіше мезотеліома перикарда) і вторинні (часто; в основному рак легені і рак молочної залози, лімфоми)

4) метаболічні порушення — уремія, гіпотиреоз, нервово-психічна анорексія

5) травми і ятрогенні причини

a) захворювання перикарда з ранньою маніфестацією (рідко) — пряма (пенетруюча рана грудної клітки, перфорація стравоходу) або непряма (непенетруюча рана грудної клітки, радіаційне ушкодження) травма

б) захворювання перикарда із запізнілою маніфестацією — синдроми пошкодження перикарда (постінфарктний синдром, постперикардіотомний синдром), інші ятрогенні травми (після черезшкірного коронарного втручання, імплантації кардіостимулятора, абляції)

6) застосування ЛЗ (рідко) — прокаїнамід, гідралазин, фенітоїн, протипухлинні ЛЗ (такі як доксорубіцин, даунорубіцин, цитозин-арабінозид 5-фторурацил, циклофосфамід), пеніциліни, стрептокіназа, парааміносаліцилова кислота, аміодарон, циклоспорин, тіазидні діуретики, ГМ-КСФ, анти-ФНП-терапія

7) інші (часті) — амілоїдоз, розшарування аорти, легенева артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність.

Здоровий перикард може мати важливе значення у виникненні гемодинамічних порушень при інших захворюваннях, які характеризуються раптовим розширенням камер серця. Перш за все це стосується:

1) гострої дилятації правого шлуночка серця при гострому інфаркті міокарда правого шлуночка, який часто супроводжує діафрагмальний інфаркт

2) масивної емболії легеневої артерії

3) підгострого пербігу мітральної недостатності.

Внаслідок цих порушень зростає тиск у перикарді і виникає т.зв. стиснення серця перикардом, тобто обмеження об'єму серця здоровим перикардом. Внаслідок цього посилюється дихальна змінність наповнення, проявом чого є парадоксальний пульс і дихання Кусмауля (наповнення вен шиї на вдосі). Це може мати суттєве значення при диференціальній діагностиці тампонади серця і констриктивного перикардиту з іншими захворюваннями серця..