Кісти перикарда

Етіопатогенез: кісти перикарда бувають:

1) вроджені (рідко, діаметр 1–5 см)

2) постзапальні (псевдокісти і осумкований випіт)

3) ехінококові (зазвичай після розриву ехінококових кист у печінці чи легенях).

Діагностика: діагностують випадково (назагал кисти не супроводжуються суб'єктивними симптомами), виконуючи візуалізуюче обстеження: ехокардіографію, РГ, КТ чи МРТ.

Лікування: при вроджених і постзапальних кістах проводиться черезшкірна пункція, аспірація вмісту та склеротизація шляхом введення етанолу. Якщо це неможливо, виконують операцію або резекцію кісти торакоскопічним чи відкритим методом.

Не рекомендується резекція ехінококової кісти; спочатку застосовують альбендазол (800 мг/добу п.о. впродовж місяця), потім кісту пунктують, аспірують її вміст і вводять етанол або нітрат срібла всередину.