Інші методи

Комплексне лікування термінальної форми ішемічної хвороби серця (із серцевою недостатністю) охоплює наведені нижче втручання.

1. Реваскуляризація міокарду

Рекомендовано виконання АКШ [CABG, coronary artery bypass graft]:

1) у пацієнтів зі стенокардією та суттєвим стенозом стовбура лівої коронарної артерії, які були відібрані для операції та у яких прогнозована тривалість життя у хорошому функціональному стані складає >1 року — з метою зменшення ризику передчасної смерті

2) у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця з дво- чи трисудинним ураженням, яке включає у себе стеноз передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії [ПМШГ ЛКА], яких було відібрано для операції, у яких сподівана тривалість життя у хорошому функціональному стані складає >1 року — з метою зменшення ризику госпіталізації та передчасної смерті від серцево-судинних причин

Як альтернативу АКШ — можна зважити виконання ЧКВ у наведених вище категоріях пацієнтів, якщо вони не були відібрані для операції.

Не рекомендовано проводити АКШ і ЧКВ у пацієнтів без стенокардії, у яких не підтверджено життєздатності ішемізованих ділянок міокарду.

2. Пластика лівого шлуночка серця

У вибраних пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією, у яких відбулося шкідливе ремоделювання ішемізованої ділянки, виконується т. зв. геометрична реконструкція лівого шлуночка, напр. методом Дора. Ця методика полягає у висіченні рубця та вшиванні на його місце латки. Належно виконана пластика має відтворити форму і розміри нормального лівого шлуночка, та поліпшити його функцію.

Оптимальна схема застосування та користь від одночасного виконання наведених вище методик — є предметом досліджень на даний момент. Останнім часом було піддано сумніву доцільність проведення пластики лівого шлуночка серця пацієнтам на пізніх стадіях серцевої недостатності, яким виконують хірургічну реваскуляризацію.

3. Пластика кільця мітрального клапана

Недостатність мітрального клапану при дилатаційній кардіоміопатії — це, як правило, наслідок розширення клапанного кільця пропорційно до ступеня дилатації лівого шлуночка, зі збереженням нормальної будови стулок. Дилатація лівого шлуночка викликає додатковий надмірний натяг сухожилкових струн, що збільшує незмикання клапану. Недостатність мітрального клапану посилює дилатацію лівого шлуночка серця та серцеву недостатність. Корекція недостатності за допомогою “рестриктивного”, жорсткого мітрального кільця (рис. I.Ł.4-2) може поліпшити серцеву діяльність. На даний час подібну пластику можна виконувати у вибраних пацієнтів з дилатаційною кардіоміопатією. Однак, у частини пацієнтів спостерігається прогресування основного захворювання (кардіоміопатії), що погіршує віддалені результати.

4. Хірургічне обмеження дилатації серця

Методика рідко застосовується, а результати неоднозначні. У високоспеціалізованих клініках деяким пацієнтам з серцевою недостатністю виконують спробу імплантації спеціальних пристроїв у формі кліпс — з метою зменшення радіуса шлуночка та напруження стінки (без висічення рубця). Використовувані пристрої можуть контактувати з внутрішнім просвітом камер серця, або стискати камери серця ззовні. До цієї групи належить пристрій (відносно найкраще досліджений), який являє собою спеціальну поліестерову “шапочку”, що надягається на серце (рис. I.Ł.4-3).