Ортостатична гіпотензія

Визначеннявгору

Класичний клінічний варіант ортостатичної гіпотензії діагностується за допомогою 3-хвилинної ортостатичної проби, якщо за її результатами настає зниження артеріального тиску (систолічного на ≥20 мм рт. ст., або діастолічного на ≥10 мм рт. ст., або систолічного тиску <90 мм рт. ст.) за наявності супроводжуючих симптомів (точний діагноз) або за їх відсутності (ймовірний діагноз)

Відстрочена ортостатична гіпотензія діагностується за допомогою тривалішої ортостатичної проби, напр. під час тілт-тесту.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Частота випадків ортостатичної гіпотензії збільшується з віком і становить ≈20 % у осіб віком >65 років та збільшується до 30 % у осіб віком >75 років.

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗвгору

Найчастішими причинами ортостатичної гіпотензії є вживання діуретиків та судинорозширюючих препаратів, а також алкоголю (інші причини — див. табл. I.W.4-1). Ідіопатична (первинна) ортостатична гіпотензія зустрічається значно рідше, ніж вторинна.

ЛІкуваннявгору

1. Відміна або зменшення доз ЛЗ, що викликають ортостатичну гіпотензію.

2. Уникнення ситуацій, що призводять до синкопе;

3. Збільшення внутрішньосудинного об’єму (якщо немає артеріальної гіпертензії!) шляхом:

1) вживання великої кількості рідини (2,5 л/добу),

2) збільшення вживання кухонної солі,

3) застосування флудрокортизону (0,1–0,4 мг/добу).

4. Застосування інших нефармакологічних методів (розд. I.W.1).

5. Вживання мідодрину (5–40 мг/добу).