Пневмоконіоз у шахтарів вугільних шахт

лат. pneumoconiosis anthracotica

анг. coal workers' pneumoconiosis

Пневмоконіоз у шахтарів вугільних шахт виникає внаслідок вдихання пилу вугільної шахти та характеризується вогнищевим фіброзом легеневої тканини з переважанням сітчастого типу (при дрібновогнищевій формі) і колагенового типу (при вузликовій формі).

Пневмоконіоз у шахтарів вугільних шахт є дуже подібним до силікозу, але відрізняється від нього багатьма етіопатогенетичними та морфологічними особливостями, а також клінічним перебігом. Наступні відмінності є істотними:

1) Пневмоконіоз у шахтарів вугільних шахт виникає при вдиханні пилу вугільної шахти, який є змішаним пилом. Його головним складником є вугільний пил. Доля пилу двоокису кремнію в складі пилу вугільної шахти сягає 2–20%, що має істотне значення для розвитку фіброзу легеневої тканини. Інші складники вугільного пилу (алюмосилікати, важкі метали), а також геологічний вік вугілля (ступень вуглефікації) визначають патоморфологічні та клінічні особливості перебігу хвороби.

2) При дрібновогніщевій формі захворювання основною патоморфологічною структурою легеневої тканини є вузлики, які складаються здебільшого з сітчастих волокон сполучної тканини, а також, в меншому обсязі — з колагенових волокон. Характерною ознакою є так звана вогнищева емфізема, з розширенням просвітів альвеол. В деяких випадках можуть спостерігатися дифузні вузликові зміни (PMF). Вони мають колагенову структуру, тому, на відміну від силікозу, утворюються не через злиття вузликів, а в результаті місцевих скупчень колагенових волокон (мал. II.H.1-8 та мал. II.H.1-9).

3) Пневмоконіоз у шахтарів вугільних шахт зазвичай проявляється після 10, а найчастіше після 20 років праці в шахті. В порівнянні с силікозом клінічний перебіг відбувається у легшій формі.

4) Радіологічно виявляють менш контрастовані вузлики з менш чіткими краями, ніж при силікозі; вузликові затемнення типу r та кальцифікати у вузликах зустрічаються рідше. Значні радіологічні зміни зустрічаються рідко, майже завжди в осіб пенсійного віку. Радіологічні зміни зазвичай не мають тенденції до прогресування.

Окремим різновидом пневмоконіозу у шахтарів вугільних шахт є синдром Каплана. В 1953 році Каплан описав пневмоконіоз у шахтаря з ревматоїдним артритом, з наявністю затемнень округлої форми діаметром 0,5–5 см на рентгенограмі легень. Ці зміни супроводжуються симптомами ревматоїдного артриту і наявністю ревматоїдного фактору у крові. Синдром Каплана також може спостерігатися у осіб з силікозом, та в дуже рідких випадках — при азбестозі.