Азбестоз

лат.,анг. asbestosis

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Азбестоз — це дифузний фіброз інтерстиціальної тканини легень, викликаний вдиханням пилу азбесту, при якому часто розвиваються зміни в плеврі

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗвгору

Пил азбесту має волокнисту структуру та походить від двох типів азбестів — серпентинової та амфіболової груп. Представником серпентинової групи є хризотіл, а до амфіболової групи належать крокидоліт, амозит, тремоліт, антофіліт та актиноліт. Головним джерелом пилу в минулому були виробництва азбестоцементних виробів, ізоляційних матеріалів та вогнетривких азбестових тканин. 1997 року в Польщі було введено в дію закон, що забороняє виробництво та застосування виробів, які мають в складі азбест, тому ці джерела пилу припинили існування. Залишилась група працівників, які в минулому мали експозицію до азбесту та у яких наслідки цієї експозиції можуть проявлятися до кінця життя. На теперішній час до групи експозиції до азбестового пилу відносяться працівники, які займаються усуненням виробів з азбесту при будівельних роботах.

Волокна азбесту, які попадають до альвеол, фагоцитуються частково чи повністю. Волокна азбестів амфіболової групи, довжиною >10 µm, покриті плівкою з мукополісахаридів та утворюють так звані азбестові тільця. Частина цих волокон потрапляє до інтерстиціальної тканини та до плеври. Реакцією на потрапляння волокон азбесту є макрофагове запалення альвеол, результатом якого є прогресуючий фіброз інтерстиціальної тканини, переважне в нижніх долях легень. В подальшому, з міграцією волокон до вісцеральної та парієтальної плеври, розвивається спершу запальний процес, а потім фіброз.

КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Захворювання зазвичай розвивається після >10 років експозиції до пилу азбесту. Симптоми схожі на симптоми при інших інтерстиціальних фіброзах легень. З'являється задишка при фізичному навантаженні, яка наростає при прогресуванні захворювання. При об’єктивному дослідженні над нижніми відділами легень може вислухуватися крепітація.

ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГвгору

Зміни при азбестозі є незворотними та виявляють тенденцію до прогресування, незважаючи на припинення контакту з азбестом. Порушення функції легень також продовжують посилюватися, що може призводити до розвитку легеневої недостатності. 

діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Методи візуалізації

Для постановки діагнозу вирішальне значення має РГ грудної клітки, яке виявляє неоднорідні затемнення типу s чи t, рідше u. КТВР має вищу чутливість, але є необхідною лише в окремих випадках

2.Функціональні дослідження легень.

Зміни, які виявляються при дослідженні, схожі на зміни при інших інтерстиціальних фіброзах: вентиляційні порушення рестриктивного типу, зменшення TLCO і статичної розтяжності легень. Ці типові порушення функції легень дозволяють поставити діагноз азбестозу.

3. Дослідження мокротиння

В дослідженнях мокротиння, при використанні спеціальної методики забарвлення, можна виявити азбестові тільця, наявність яких підтверджує тільки факт експозиції до азбестового пилу

Діагностичні критерії

Діагностика проводиться на основі радіологічних змін та факту професійної експозиції до азбесту в анамнезі. Ризик розвитку азбестоза залежить від так званої кумулятивної експозиції: середнього рівня концентрації пилу та тривалості (кількості років) експозиції.

Диференційна діагностика

При диференційній діагностиці слід враховувати можливість наявності інтерстиціального фіброзу іншої етіології, особливо — саркоїдозу III i IV стадії (розд. II.E.2). Характерною ознакою азбестозу є локалізація змін в нижніх долях легень. Наявність змін в плеврі теж вказує на діагноз азбестозу.

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКАвгору

Етіологічного лікування не існує.

Профілактика стосується груп працівників, які займаються усуненням виробів з азбесту при будівельних роботах. Вона полягає на використанні технічних засобів, які обмежують емісію пилу, засобів особистої безпеки, та проведенню періодичних лікарських оглядів. Усуненням виробів з азбесту повинні займатися бригади працівників, які отримали відповідний інструктаж.