1. Туберкульоз
Плевральний випіт спостерігається у >30 % хворих на туберкульоз легень у країнах, що розвиваються, та у ≈5 % хворих на туберкульоз у розвинених країнах. У деяких пацієнтів захворювання має гострий початок, протікає з гарячкою та задишкою. Плевральний випіт, як правило, односторонній, рідше гнійний або кров’янистий, характеризується великою кількістю клітин (2 000–10 000/мкл) зі значною перевагою лімфоцитів і високою концентрацією білка (>50 г/л вказує на туберкульозний плеврит). У ≈30 % пацієнтів вдається виділити мікобактерії з ексудату. Черезшкірна біопсія плеври (розд. II.B.8.1) є особливо корисною при діагностиці туберкульозного плевриту . Нелікований туберкульозний плеврит призводить до формування спайок, а потім фіброзу плеври. Лікування — розд. II.F.1.
2. Нетуберкульозні мікобактеріози
Плевральний випіт виникає у ≈5 % випадків і дуже схожий на туберкульозний. Перебіг плевриту при нетуберкульозних мікобактеріозах є, як і при туберкульозі, хронічним, але значно легшим. Лікування — розд. II.F.2.
3. Зараження атиповими мікроорганізмами та вірусами
Плевральный випіт виникає у ≈20 % хворих із пневмонією, спричиненою атиповим мікроорганізмом. Значна частка плевральних випотів невизначеної етіології ймовірно є наслідком вірусної інфекції.