Механічна вентиляція легенів

Механічна вентиляція легенів — це заміщення або підтримка дихання хворого за допомогою респіратора.

Більшість сучасних респіраторів не імітують функції дихальних м’язів, котрі збільшують транспульмональний тиск, створюючи негативний тиск (тобто менший, ніж атмосферний [зовнішній] тиск) у грудній клітці, таким чином викликаючи надходження повітря в легені (вдих). Такою особливістю володіли перші респіратори звані «залізними легенями», які в даний час використовуються дуже рідко. Широко використовуються респіратори, що генерують позитивний тиск (тобто більший, ніж атмосферний [зовнішній]), який «заштовхує» дихальну суміш в легені.

Механічну вентиляцію легенів з позитивним тиском можна проводити в залежності від способу підключення хворого до респіратора:

1) інвазивними методами, тобто із застосуванням штучного дихального шляху – вимагають введення трубки у трахею (інтубація або трахеотомія)

2) неінвазивними методами — за допомогою дихальних пристроїв, тобто носових, лицьових масок (носо-ротові або повнолицеві), носових подушечок, мундштуків або вентиляційних шоломів.