Стравохід Барретта

визначеннявгору

Термін «стравохід Барретта» означає появу у пацієнта з ГЕРХ патологічного циліндричного епітелію в дистальному відділі стравоходу (тобто переміщення межі між плоским та циліндричним епітелієм, т. зв. Z-лінії, проксимально від верхнього краю шлункових складок). Стравохід Барретта підвищує ризик розвитку аденокарциноми стравоходу (в середньому на 0,5% щорічно).

епідеміологіявгору

Стравохід Барретта найчастіше виникає у чоловіків, які багато років хворіють на ГЕРХ. Інші фактори ризику: вік >50 років, європеоїдна раса, грижа стравохідного отвору діафрагми, збільшений індекс маси тіла (ІМТ) та ожиріння черевного типу. Може виникнути також при безсимптомній ГЕРХ.

діагностикавгору

Ділянка вкрита циліндричним епітелієм при ендоскопії має червонувате забарвлення з оксамитним відтінком і, зазвичай, чітко відрізняється від блідого, блискучого плоского епітелію (рис. III.C.3-4). З метою оцінки поширеності ендоскопічних змін застосовується Празька класифікація C&M (С [circumferential] — циркулярна протяжність, М [maximum] — максимальна протяжність [проксимально]). Виявлення ендоскопічних змін, що дозволяють припустити стравохід Барретта (endoscopically suspected esophageal metaplasia — ESEM) вимагає забору численних біоптатів для гістологічного дослідження (з 4 квадрантів кожні 2 см в осіб без дисплазії та кожний 1 см в осіб з діагностованою раніше або з підозрою на дисплазію). Відповідно до Американських рекомендацій (AGA, ACG) для встановлення діагнозу необхідне гістологічне підтвердження кишкової метаплазії, тоді як згідно з BSG достатньо виявити циліндричний епітелій, без визначення конкретного типу метаплазії. У більшості пацієнтів з ГЕРХ, необтяжених множинними факторами ризику стравоходу Барретта немає потреби виконувати ендоскопію виключно з метою діагностики цього стану. Такі скринінгові дослідження рекомендується виконувати пацієнтам >60-ти років з симптомами ГЕРХ тривалістю ≥10 років. 

моніторинт та лікуваннявгору

У всіх пацієнтів треба застосовувати лікування, як при неускладненій ГЕРХ, хоча це не призводить до зникнення метаплазії.

Оскільки стравохід Барретта є передраковим станом, обов’язковим є системний моніторинг (гістологічне дослідження біоптатів, взятих під час ендоскопії) з частотою, залежною від ступеня дисплазії:

1) без дисплазії (у численних біоптатах, взятих під час 2 чергових гастроскопій) та без інших факторів ризику — нагляд не рекомендується

2) дисплазія низького ступеня — кожні 6-12 міс.; якщо наявні додаткові фактори ризику, потрібно розглянути доцільність ендоскопічного лікування

3) дисплазія високого ступеня — рекомендується ендоскопічне лікування

Дисплазія, особливо низького ступеня, може спонтанно регресувати. У пацієнтів з дисплазією високого ступеня надається перевага ендоскопічному лікуванню — ендоскопічна резекція слизової оболонки (у випадку видимих змін) або її руйнування (абляція), напр. радіохвилями (радіочастотна абляція — РЧА) або за допомогою фотодинамічної терапії. РЧА показана особливо у випадку змін, що залишилися після мукозектомії або невидимих під час ендоскопічного дослідження. Абляція слизової оболонки разом з інтенсивним лікуванням, що спрямоване на гальмування секреції соляної кислоти, призводити до часткового або цілковитого заміщення метапластичного циліндричного епітелію плоским епітелієм. У пацієнтів з дисплазією високого ступеня можна розглянути доцільність видалення стравоходу. До цього часу не доведено, щоб будь-який з методів збільшував виживаність пацієнтів.