Грижа стравохідного отвору діафрагми

Розрізняють ковзну та параезофагеальну грижу стравохідного отвору діафрагми.

Ковзна грижа стравохідного отвору діафрагми визначається як переміщення стравохідно-шлункового з’єднання, тобто межі верхнього краю шлункових складок та плоского стравохідного епітелію у грудну клітку на відстань ≥2 см (фізіологічно локалізується на рівні стравохідного отвору діафрагми).

При параезофагеальній грижі кардія знаходиться нижче діафрагми, а дно шлунка випинається збоку стравоходу через стравохідний отвір діафрагми у грудну клітку.

Як вроджена вада спостерігається дуже рідко, при ≈0,02 % народжень. Зазвичай виникає у дорослому віці, частіше в жінок. Вважають, що грижа стравохідного отвору діафрагми, яку діагностують у дорослому віці, може бути наслідком стенозів стравоходу, спричинених його пошкодженням при ГЕРХ, підвищення тиску в черевній порожнині та зниження тонусу діафрагми в ділянці стравохідного отвору. Крім цього, підвищений тиск, спричинений черевним пресом під час дефекації в осіб з закрепами, може призводити до розвитку грижі.

Клінічна картина: грижа, яку діагностували у дорослому віці, може мати безсимптомний перебіг. У деяких хворих спостерігаються симптоми ГЕРХ (печія, відрижка, біль за грудиною). Якщо симптоми зберігаються протягом багатьох років, може виникнути стеноз стравоходу. Інші ускладнення - це кровотеча з ерозій, що виникли через ГЕРХ, та навіть защемлення грижі.

Діагностика: основне значення має рентгенологічне дослідження стравоходу в положенні Тренделенбурга після перорального прийому контрастної речовини. Ковзна грижа візуалізується у вигляді переміщення фрагменту верхньої частини шлунка та стравохідно-шлункового з’єднання у грудну клітку. Параезофагеальна грижа візуалізується у вигляді випинання дна шлунка через стравохідний отвір діафрагми поряд зі стравоходом у грудну клітку. Ендоскопія показана особливо у випадку підозри на запальні ураження стравоходу та стравохід Барретта, а також у випадку кровотечі або стенозу.

Лікування: вроджені грижі оперують, а у випадку діагностування у дорослому віці операцію проводять у <5 % хворих. Основне значення має консервативне лікування, особливо інгібіторами протонної помпи, які полегшують симптоми ГЕРХ (розд. III.C.3). Дози ЛЗ залежать від вираженості запальних уражень слизової оболонки стравоходу.