Свищі

Анальні свищі (рис. III.F.12-2) — це патологічні сполучення між анальним каналом (як правило, на рівні зубчастої лінії) та шкірою. Найчастіше вони виникають внаслідок поширення інфекції з анальних крипт і залоз. Інші причини свищів включають хворобу Крона, виразковий коліт, променеву терапію, травми або сторонні тіла, рідше рак в аноректальній області, туберкульоз, актиномікоз та ВІЛ-інфекцію.

Класифікація Паркса базується на перебігу свищів по відношенню до зовнішнього анального сфінктера. Розрізняють свищі:

1) міжсфінктерні — проходять через внутрішній і зовнішній сфінктери

2) транссфінктерні — проходять через зовнішній сфінктер на різній висоті

3) супрасфінктерні —  охоплюють весь сфінктер

4) екстрасфінктерні — часто виникають при хворобі Крона чи дивертикуліті; проходять через область ректосигмоїдного згину до шкіри, латерально до м’язів анальних сфінктерів.

На перші два типи припадає >95 % усіх випадків анальних свищів.

У багатьох хворих зі свищами раніше спостерігалися анальні абсцеси, які спонтанно проникали в шкіру або були дреновані.

Симптоми: постійне або періодичне виділення гнійних мас з шкірного отвору, періодично (особливо під час акту дефекації) може виникати біль (табл. III.F.12-1). Запалення досить часто загострюється після мимовільного закриття зовнішнього отвору свища.

Лікування: хірургічне втручання.

Техніка операції залежить від висоти свища, тобто його перебігу  стосовно м’язів сфінктера. Також використовуються малоінвазивні методи, такі як лазерне закриття каналу свища, т.зв.  “пробки” або тканинні клеї. Ці методи зберігають м’язи сфінктера і мінімізують ризик післяопераційного нетримання газу та калу, але вони характеризуються високою частотою рецидивів.