Гемороїдальна хвороба

Гемороїдальна хвороба — це збільшення гемороїдальних вузлів (гемороїдів), тобто випинання гемороїдальних подушок зі структурою кавернозних тіл, розташованих в анальному каналі, вище (внутрішні гемороїдальні вузли) та нижче (зовнішні гемороїдальні вузли) зубчастої лінії. Найчастіше виявляються 3 внутрішні гемороїдальні вузли: передній і два задні (правий і лівий).

Гемороїдальні вузли допомагають ущільнити анальний канал, особливо участь беруть в утримуванні газів.

Залежно від ступеня збільшення вузлів розрізняють 4 ступені гемороїдальної хвороби:

1) І ступінь — збільшення вузлів без їх випадання назовні

2) ІІ ступінь — вузли випадають назовні під час випорожнення, але можуть вправлятися самостійно

3) ІІІ ступінь — вузли випадають під час випорожнення і повинні бути вправлені мануально

4) ІV ступінь — вузли зберігаються назовні, не зменшуються в розмірах та наступає їх тромбоз (рис. III.F.12-3)

Симптоми: раннім симптомом внутрішніх гемороїдальних вузлів є кровотеча з яскраво-червоною кров’ю (табл. III.F.12-1). Рецидивуючі та більш рясні кровотечі можуть призвести до анемії. Іноді виникає свербіж в ділянці заднього проходу, і сильний біль, як правило, пов'язаний з тромбозом.

Діагноз: огляд анальної ділянки та пальцеве ректальне дослідження. Не слід вважати, що наявність свіжої крові в калі викликане гемороїдальною хворобою, поки не виключено інші захворювання кишківника, які можуть спричинити кровотечу. Гемороїдальні вузли не є причиною прихованої крові в калі. Для виключення інших захворювань, зокрема раку прямої кишки, слід провести колоноскопічне дослідження. Якщо кровотеча не є характерною для гемороїдальних вузлів (кров темно-червона або змішана з калом, виявлено приховану кров у калі, анемія), це дослідження є абсолютно необхідним.

Лікування: вибір методу лікування залежить від ступеня захворювання, віку і загального стану хворого та його згоди на запропонований метод лікування. Консервативне лікування рекомендується на будь-якій стадії захворювання: на перших двох стадіях як основне лікування, на інших стадіях як додаткове лікування. Консервативне лікування включає корекцію харчування для профілактики закрепу та медикаментозну терапію. Місцево застосовують гідрокортизон (протягом ≤7-ми днів) або анестезійний ЛЗ (лідокаїн) у формі супозиторіїв або мазей для зняття свербіння та зменшення болю. Перорально застосовують флавоноїди (діосмін), які підвищують тонус судинних стінок і зменшують їх проникність. Рекомендовані при I та II ступені захворювання. Альтернативними хірургічними методами, які ефективні при II, а іноді і III ступені захворювання, є лікування латексними кільцями, облітерація та лазерна хірургія. Класичне хірургічне лікування застосовується при IV ступені захворювання або при нижчих, ускладнених кровотечею, що викликає анемію.

Особливою ситуацією, яку часто плутають з гемороїдальною хворобою, є тромбоз зовнішнього гемороїдального вузла. Симптомом є гострий біль. Розтин тромбу рекомендується проводити під місцевою анестезією, якщо хворий звертається протягом 72 год від початку виникнення скарг; якщо пізніше — рекомендується консервативне лікування, що включає протизапальні ЛЗ для місцевого застосування (гідрокортизонова мазь) та ЛЗ для системного застосування (напр., похідні діосміну). Тромб розсмоктується протягом декількох днів.