Алкогольний цироз печінки

Цироз печінки внаслідок хронічного зловживання алкоголем суттєво не відрізняється від цирозу іншої етіології. Патогенез такий же, як при алкогольній жировій дистрофії печінки; важливими є фактори, що стимулюють фіброгенез, який призводить до нодулярної перебудови паренхіми печінки.

Клінічна картина: симптоми гіпогонадизму та фемінізації більш виражені, ніж при цирозі іншої етіології, іноді спостерігається контрактура долонного апоневрозу (хвороба Дюпюітрена); також можуть бути симптоми алкогольного ураження інших органів (підшлункової залози, серцевого м’яза, скелетних м’язів, нервової системи).

Діагноз: лабораторні дослідження показують збільшення активності ГГТ на додаток до відхилень, типових для цирозу. Морфологічне дослідження печінки показує, крім цирозу, зміни, характерні для токсичної дії алкоголю. Однак біопсія рідко потрібна для встановлення діагнозу цирозу.

Лікування: абстиненція, дієтотерапія, профілактика ускладнень цирозу. Фармакотерапія т. зв. гепатопротекторними препаратами не має ніякої користі. Ведення ускладнень цирозу та печінкової недостатності - розд. III.J.14. Відбір на трансплантацію печінки повинен базуватися радше на оцінці спеціалістом з терапії узалежнень шансів пацієнта зберегти абстиненцію після трансплантації, ніж лише на задокументованому 6-місячному періоді. абстиненції; результати трансплантації подібні, як у випадку інших показань.

Прогноз: Залежить від подальшого вживання алкоголю. 5-річна виживаність серед пацієнтів без ускладнень цирозу, які продовжують пити алкоголь, становить ~60 %, а серед тих, хто припинив вживання алкоголю, ~85 %. У разі ускладнень цирозу показники становлять ~30 % та ~50 % відповідно. Куріння тютюну збільшує смертність хворих. Ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми перевищує 1,5%/ рік, до 16% через 5 років захворювання.