Алкогольна хвороба печінки

лат. morbus hepatis alcoholica                             

англ. alcoholic liver disease, alcohol-related liver disease  

Печінка є основним місцем метаболізму етилового спирту. Спирт окислюється за допомогою 3-х ферментних систем: алкогольдегідрогенази (АДГ), цитохрому Р-450 2Е1 (CYP2E1) в мікросомальній системі окислення етанолу (МЕОС) та каталази (найменш важлива в цьому процесі). АДГ присутня у цитоплазмі, містить кілька ізоферментів і кодується 3-ма генами, що виявляють значний поліморфізм. Ця гетерогенність АДГ пояснює різний метаболізм алкоголю серед різних етнічних груп. ADH і CYP2E1 окислюють етанол до ацетальдегіду, який є визнаним токсичним метаболітом етилового спирту. Потім альдегіддегідрогеназа (ALDH) окислює альдегід до оцтової кислоти. Генетичні поліморфізми АДГ та ALDH впливають на порушення, спричинені вживанням алкоголю, але не на розвиток алкогольної хвороби печінки. Алкоголь також метаболізується в епітелії шлунка та кишківника, де присутні ізоферменти ADH. Встановлено, що у людей з меншою активністю шлункової ADH в портальний кровообіг потрапляє більша кількість випитого алкоголю , що призводить до пошкодження печінки.

Пошкодження печінки розвивається поетапно, але окремі стадії чітко не розмежовані і іноді відбуваються одночасно. Класифікують:

1) алкогольну жировуа дистрофію печінки

2) алкогольний гепатит

3) алкогольний цироз печінки.

Клінічні настанови EASL (2018) та AASLD (2019) запропонували змінити номенклатуру з алкогольної хвороби печінки (alcoholic liver disease) на алкоголь-асоційовану хворобу печінки (alcohol-related liver disease), щоб уникнути стигматизації пацієнтів.

Алкоголь є однією з найпоширеніших причин захворювань печінки у розвинених країнах. Спостерігається збільшення частоти алкогольного цирозу, особливо у жінок (що пов’язано зі збільшенням споживання алкоголю), та збільшення летальності від алкогольного цирозу печінки, особливо у молодих пацієнтів (у віковій групі 25–34 роки). Жінки є більш чутливими до пошкодження печінки алкоголем — шкідлива доза менша, а прогресування хвороби відбувається швидше. Добова доза алкоголю, яка у здорових людей вважається "безпечною" з точки зору захворювань печінки: 2 стандартні дози алкоголю для чоловіків і 1 стандартна доза для жінок (у Європі встановлено, що 1 стандартна доза містить 10 г етанолу, що еквівалентно ~ 250 мл пива, 100 мл вина або 30 мл горілки; у США 1 стандартна доза — це 14 г етанолу). Однак не існує безпечної дози алкоголю для людей із захворюванням печінки (алкогольним, НАЖХП, вірусним гепатитом, гемохроматозом) - їм слід відмовитись від вживання алкоголю. Ризик розвитку алкогольної хвороби печінки збільшують:

1) вживання >2-х стандартних доз алкоголю на добу чоловіком і >1-ї стандартної дози алкоголю жінкою

2) схема вживання алкоголю — доведення до стану алкогольного сп’яніння (визначається як випивання ≥5-ти стандартних доз алкоголю чоловіком та ≥4-х стандартних  доз алкоголю жінкою протягом 2 год), вживання алкоголю щодня або натщесерце

3) тютюнокуріння (незалежний фактор, що збільшує ризик цирозу печінки)

4) жіноча стать

5) генетична схильність (гени PNPLA3, TM6SF2, MBOAT7, HSD17B13)

6) підвищений ІМТ

7) супутні захворювання печінки (хронічний вірусний гепатит, гемохроматоз, НАЖХП, НАСГ).

Вживання кави зменшує ризик розвитку цирозу печінки.

Алкогольний цироз печінки спричиняє ~10% смертей, пов’язаних з алкоголем. В ЄС 41% смертей від хвороб печінки пов'язані з алкоголем.