Синдром Алажиля

англ. Alagille syndrome (AGS)    

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

Рідкісна (1/70 000) мультисистемна хвороба, з аутосомно-домінантним типом успадкування, зі змінною експресією симптомів, спричинена в більшості випадків мутацією гена Jagged1 (JAG1) — AGS типу 1, а в 2 % випадків гена NOTCH2 — AGS типу 2.

Клінічна картинавгору

AGS включає:

1) аномальний фенотип обличчя (виступаючий випуклий лоб, глибоко посаджені очі, гіпертелоризм, широке перенісся, загострене підборіддя)

2) холестаз

3) вади: серця (переважно правих камер [55 %], включаючи клапанну або надклапанну обструкцію вихідного тракту правого шлуночка, стеноз периферичних гілок легеневих артерій [35–67 %]; тетралогія Фалло; дефект міжшлуночкової або міжпередсердної перегородки [5 %]), хребта (тіла хребців у вигляді «метеликів», рідше незрощення дуг поперекових хребців), очних яблук (задній ембріотоксон, аномальна пігментація сітківки, друзи [гіаліноподібні відкладення] диска зорового нерва, які можуть спричинити зміни в полі зору), лицевого черепа, рідше нирок та інших органів.

У неонатальному періоді може проявлятися персистуюча жовтяниця з переважанням кон’югованого білірубіну. У дітей та дорослих може бути безжовтяничний перебіг, із підвищеною активністю ГГТ та підвищеною концентрацією холестерину та тригліцеридів у сироватці крові, свербежем шкіри та ксантелазмами. Може виникнути геморагічний діатез, спричинений порушенням плазмової ланки гемостазу, який зникає після введення вітаміну К в/в.

Деякі пацієнти мають низькорослість, а при AGS типу 2 виявляються малі та диспластичні нирки і гіпотиреоз.

ДІАГНОстикавгору

Для того, щоб діагностувати синдром Алажиля, необхідно виявити 3 з 5-ти ознак (або 2 ознаки, якщо людина має позитивний сімейний анамнез щодо цього захворювання):

1) характерні риси обличчя

2) хронічний холестаз зі свербежем шкіри

3) серцево-судинні аномалії

4) дефекти хребта

5) аномалії очного яблука.

При диференційній діагностиці корисно виявити зменшення кількості жовчних протоків при гістологічному дослідженні біоптату печінки (що дозволяє відрізнити синдром Алажиля від атрезії жовчних шляхів). Також необхідно проводити диференційну діагностику з іншими холестазами (включаючи муковісцидоз та дефіцит α1-антитрипсину).

Лікуваннявгору

1. Урсодезоксихолева кислота (УДХК) — розд. III.J.8.

2. Лікування свербежу — розд. III.J.8. У хворих на стійкий свербіж без цирозу печінки операція внутрішнього або часткового зовнішнього дренування жовчі може бути ефективною.

3. Поповнення жиророзчинних вітамінів (A, D, E і K).

4. Пересадка печінки у разі органної недостатності.

5. Хірургічна корекція вад серця, стентування легеневих судин.

прогнозвгору

Прогноз залежить від стадії захворювання печінки та серцево-судинних вад. У літньому віці частіше маніфестуються захворювання нирок та судинні мальформації, також частіше спостерігаються інсульти.