3.4.Одиничний автономний вузол

лат. nodulus autonomicus singularis glandulae thyroideae

анг. autonomously functioning thyroid nodule

визначеннявгору

Одиничний автономний вузол – це аденома або гіперпластичний вузол, з автономною активністю на сцинтиграфії, який зазвичай (але не завжди) призводить до гіпертиреозу. Найчастіше розвивається у результаті соматичної мутації рецептора ТТГ або гену, що кодує зчеплений з ним G-протеїн (його α-субодиницю).

епідеміологіявгору

Складає 5% усіх випадків гіпертиреозу і 5-10% усіх одиничних вузлів щитоподібної залози.

клінічна картина та типовий перебігвгору

Одиничний автономний вузол можна відрізнити від вузлового токсичного зобу за результатами пальпації щитоподібної залози, УЗД і сцинтиграфії, однак клінічна картина гіпертиреозу буде аналогічною. Іноді також спостерігається поступовий розвиток від гормонально-неактивного вузла (при якому ще немає ні повного пригнічення секреції ТТГ, ні симптомів гіпертиреозу) до маніфестного гіпертиреозу (рис. IV.B.3-11).

діагностикавгору

При гормональних дослідженнях можна виявити невелике або значне зниження рівня ТТГ у сироватці, але ще без змін концентрацій вільних ГЩЗ (субклінічний гіпертиреоз), – і аж до вираженого пригнічення секреції ТТГ і підвищеного рівня FT4, або тільки FT3 (маніфестний гіпертиреоз), із супутніми симптомами надлишку ГЩЗ (розд. IV.B.3).

У пацієнта з маніфестним або субклінічним гіпертиреозом і з одиничним вузлом показано проведення УЗД і сцинтиграфії щитоподібної залози з метою визначення зони функціональної автономії (”гарячий” вузол). Якщо діаметр цього вузла при УЗД становить <3 см, то можна не виконувати ТАПБ (оскільки ризик розвитку раку у такому вузлі є низьким) і направити хворого на лікування радіоактивним йодом (131I), що є терапією вибору.

лікуваннявгору

При лікуванні одиничного автономного вузла, що перебігає з гіпертиреозом, методом вибору є застосування радіоактивного йоду (табл. IV.B.3-5). Низька концентрація ТТГ призводить до пригнічення йод-накопичувальної активності решти паренхіми, у результаті чого ризик розвитку гіпотиреозу після лікування невеликий. Якщо пацієнт раніше приймав антитиреоїдні препарати, то після їх відміни треба пересвідчитися, чи відбулося зворотне зниження рівня ТТГ, і лікувати радіоактивним йодом тільки у разі, якщо рівень ТТГ становитиме <0,1 мМО/л. На користь лікування радіоактивним йодом свідчить також відносно низький (≈2%) ризик розвитку раку у одиночному автономному вузлі. Якщо є показання до ТАПБ (напр., вузол >4 см), то біопсія не повинна виконуватися безпосередньо перед прийомом радіоактивного йоду, оскільки це може спричинити транзиторне (тривалістю до 1-2 тиж.) пригнічення йод-накопичувальної активності вузла. При вузлах діаметром <3 см проводити лікування необов'язково, якщо немає тиреотоксикозу (ризик його розвитку становить 2-5% протягом 6 років); у такому разі достатньо моніторувати ТТГ і контролювати ріст вузла з інтервалом у 6-12 міс. При автономних вузлах без симптомів тиреотоксикозу або субтоксичних вузлах (особливо з діаметром <3 см) у деяких клініках із задовільним результатом застосовують ін'єкції етанолу у вузол.