Гострий бактеріальний тиреоїдит

Епідеміологія, етіопатогенезвгору

Зустрічається рідко, перш за все у дітей і молодих людей, у ~60% випадків щитовидна залоза вже патологічно змінена. Найбільш поширені етіологічні фактори: стрептококи (Streptococcus pyogenes), стафілококи (Staphylococcus aureus), рідше — Escherichia coli і Salmonella typhimurium. При рецидивуючому запаленні — етілогічним фактором можуть виступати анаеробні бактерії. Інфікування відбувається гематогенним шляхом або в результаті поширення інфекції з сусідніх тканин.

Клінічна картина і діагностикавгору

З'являється болючий набряк щитовидної залози і часто розвивається абсцес. Збільшені регіональні лімфатичні вузли. Підвищується температура і з'являється озноб. Як правило, без порушення функції щитовидної залози. На УЗД — знижена і неоднорідна ехогенність ділянки запалення, при сцинтиграфії — відсутність захоплення ізотопу («холодна» ділянка). При цитологічному дослідженні — виключно гнійний ексудат. Спостерігається лейкоцитоз і значно прискорена ШОЕ.

лікуваннявгору

Методом вибору є антибіотикотерапія в умовах стаціонару та хірургічне дренування абсцесу, або резекція ураженої запальним процесом залози, чи її частини. Після забору матеріалу на бактеріологічне дослідження слід негайно розпочати емпіричну антибіотикотерапію, враховуючи фактори ризику, важкість інфікування, алергічні реакції на антибіотики в анамнезі та антибактеріальне лікування, що призначалось останнім часом. Пацієнтам без імунодефіциту та алергії на пеніциліни для початкового емпіричного лікування призначте пеніцилін, стійкий до пеніциліназ у поєднанні з інгібітором β-лактамаз (напр., піперацилін з тазобактамом) та ванкоміцином (при підозрі інфікування MRSA). Якщо етіологічний фактор відомий слід призначити лікування згідно з антибіотикограмою. Найчастіше причиною захворювання є інфікування S. aureus  і тоді слід призначити цефазолін, а при інфікуванні MRSA — ванкоміцин,  інфікування стрептококом вимагає лікування пеніциліном або цефтріаксоном, іноді в комбінації з гентаміцином.