Мікрорак щитоподібної залози

лат. microcarcinoma glandulae thyroideae

анг. thyroid microcarcinoma

Це визначення відноситься виключно до папілярного раку щитоподібної залози при післяопераційному дослідженні,  коли поодиноке вогнище папілярного раку має діаметр ≤1 см, без метастазів у лімфатичні вузли і без віддалених метастазів. Мікровогнища раку щитоподібної залози можуть з’являтися,  не викликаючи клінічно явної хвороби (при серійних патолого-анатомічних дослідженнях виявляються у ≥10–20% осіб, що вмерли з інших причин). Якщо операція на щитоподібній залозі була виконана з приводу ДТЗ або вузлового зобу, і було знайдено мале, кількаміліметрове поодиноке вогнище  раку, повстає питання, чи то є рак з обмеженим потенціалом росту, чи завчасно  було діагностовано рак, який пізніше проявився би клінічно. На жаль, немає молекулярного маркера, який зробив би можливою таку діагностику. Післяопераційно діагностований мікрорак – це виняток, коли не потрібна повторна операція з метою тотальної тиреоїдектомії, а також не застосовується лікування радіоактивним йодом. Однак слід виключити метастази до лімфатичних вузлів та віддалені метастази. Подальшою тактикою є  виконання контрольного УЗД через 6 і 12 міс., далі протягом 5-10років - через 12 місяців, а пізніше - рідше. Моніторинг концентрації ТГ у плазмі крові  - це другий важний елемент контролю, але його інтерпретація  є складнішою в зв'язку зі збереженою у багатьох хворих резидуальною паренхімою щитоподібної залози. Тому перш за все слід оцінювати динаміку змін концентрації тиреоглобуліну з часом. Систематичне зростання концентрації тиреоглобуліну вимагає поглибленої діагностики з метою виключення рецидиву раку.