Медулярний рак

В лікуванні основне значення має тотальне видалення щитоподібної залози і шийних лімфатичних вузлів, що однак у ≈50 % випадків не нормалізує рівень кальцитоніну у плазмі (в основному його джерелом є мікрометастази в інших лімфатичних вузлах або печінці). З урахуванням високої ймовірності спадкового захворювання слід завжди проводити дослідження в напрямку гермінальної мутації протоонкогену RET в ДНК, ізольованої з лімфоцитов периферійної крові (розд. IV.K.2.2), а перед тиреоїдектомією слід виключити наявність супутньої феохромоцитоми наднирників. Виявлення мутації гену RET є показанням для проведення дослідження  у всіх членів родини хворого, особливо у родичів першого ступеня споріднення, а виявлення носійства цієї мутації є показанням до профілактичної операції на щитоподібній залозі, з огляду на високий ризик розвитку медулярного раку. У терапії агресивного і маніфестного, неоперабельного, місцево-поширеного чи метастазуючого медулярного раку щитоподібної залози можна використовувати інгібітори тирозинкіназ — вандетаніб чи кабозантиніб. Лікування медулярного раку на пізніх стадіях найкраще проводити в умовах клінічних досліджень з контрольною групою або в умовах лікувальних програм.