Післяопераційні ускладнення

Найчастішими післяопераційними ускладненнями є:

1) гіпопаратиреоз

2) ушкодження поворотного гортанного нерву і як наслідок – ураження голосових зв’язок (найчастіше одностороннє, пов’язане з захриплістю, рідко – з істотною дихальною дисфункцією), яке виникає при двосторонньому ураженні і вимагає трахеостомії, нерідко – ургентної.

Частота довготривалих ускладнень (одного чи обох, що зберігаються протягом >12 міс.) в середньому складає ~5%, а в найкращих хірургічних центрах має бути <2%. Вона залежить від об’єму операції, тому тотальну тиреоїдектомію повинні виконувати тільки хірурги, що роблять ≥50 таких втручань на рік. Транзиторні ускладнення трапляються значно частіше й зазвичай зникають через кілька тижнів (до 6-12 місяців)

Післяопераційний гіпотиреоз є наслідком значного зменшення об’єму паренхіми органу і потрібує застосування L-T4 відразу після операції. Дози залежать від причини операції. Найменші дози застосовуються, якщо перед цим спостерігався гіпертиреоз (на початку прийому хворий може мати підвищену чутливість до тироксину), а найвищі – після операції при диференційованому раку (див. нижче)

Після операції вузлового зобу призначення L-T4 не тільки сприяє усуненню гіпотиреоза, але може запобігати рецидивуванню вузла (що не доведено однозначно). Взагалі вважається, що післяопераційне лікування  L-T4 має тривати ≥2 років. Якщо після цього періоду спроба поступової відміни L-T4 не призводить до збільшення концентрації ТТГ вище норми, то лікування можна припинити, а в інших випадках діагностується хронічний гіпотиреоз, який вимагає стандартного лікування ( розд. IV.B.4).