Зміни в кістках

У хворих на ЦД домінує зменшення кісткової маси (остеопенія, остеопороз), але трапляється також гіпертрофія кісткової тканини (гіперостози) – розд. VII.N.1.1.

Форми:

1) остеопенія та генералізований остеопороз (розд. VII.I.1) – зменшена мінеральна щільність кісток спостерігається як при ЦД 1-го, так і 2-го типів. При ЦД 1-го типу виникає через відсутність трофічної дії інсуліну, результатом чого є низька пікова кісткова маса; виникає у ≈50 % хворих. У 10–20 % зменшення кісткової маси виявляється вже на момент встановлення діагнозу ЦД, а метаболічна декомпенсація та мікроангіопатичні ускладнення збільшують цей відсоток. Автономна нейропатія посилює діабетичну остеопенію.

При ЦД 2-го типу остеопоротичні зміни при денситометричних дослідженнях можуть маскуватися гіперостозом, пов’язаним із ожирінням, проте стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі при ожирінні, що супроводжує ЦД 2-го типу, може призвести до зменшення кісткової маси. Вирішальне значення має перевага факторів, що сприяють остеорезорбції (гіперкортизолемія, декомпенсація ЦД) або остеогенезу (фактори росту, ожиріння).

2) місцевий остеопороз – має особливе значення в розвитку діабетичної стопи, а особливо нейроостеоартропатії Шарко (див. Діабетична стопа).

Лікування: передусім полягає в компенсації ЦД. Показане поповнення кальцію і вітаміну D. Після виключення нейропатії ШКТ та ниркової недостатності при запущеному синдромі діабетичної стопи (особливо нейроостеоартропатії Шарко) застосовуються бісфосфонати (розд. VII.I.1).