Зміни в кістках

У хворих на ЦД домінує зменшення кісткової маси (остеопенія, остеопороз), але трапляється також гіпертрофія кісткової тканини (гіперостози) – розд. VII.N.1.1.

Форми:

1) остеопенія та генералізований остеопороз (розд. VII.I.1) – зменшена мінеральна щільність кісток спостерігається як при ЦД 1-го, так і 2-го типів. При ЦД 1-го типу виникає через відсутність трофічної дії інсуліну, результатом чого є низька пікова кісткова маса; виникає у ≈50 % хворих. У 10–20 % зменшення кісткової маси виявляється вже на момент встановлення діагнозу ЦД, а метаболічна декомпенсація та мікроангіопатичні ускладнення збільшують цей відсоток. Автономна нейропатія посилює діабетичну остеопенію.

При ЦД 2-го типу остеопоротичні зміни при денситометричних дослідженнях можуть маскуватися гіперостозом, пов’язаним із ожирінням, проте стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі при ожирінні, що супроводжує ЦД 2-го типу, може призвести до зменшення кісткової маси. Вирішальне значення має перевага факторів, що сприяють остеорезорбції (гіперкортизолемія, декомпенсація ЦД) або остеогенезу (фактори росту, ожиріння).

2) місцевий остеопороз – має особливе значення в розвитку діабетичної стопи, а особливо нейроостеоартропатії Шарко (див. Діабетична стопа).

Лікування: передусім полягає в компенсації ЦД. Показане поповнення кальцію і вітаміну D. Після виключення нейропатії ШКТ та ниркової недостатності при запущеному синдромі діабетичної стопи (особливо нейроостеоартропатії Шарко) застосовуються бісфосфонати (розд. VII.I.1).

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie