Еритроцитарні індекси

Автоматичне вимірювання концентрації гемоглобіну, а також кількості та об’єму окремих еритроцитів зазвичай супроводжується розрахунком вторинних еритроцитарних індексів (розраховуються як середнє значення досліджуваної популяції клітин крові):

1) середній об’єм еритроцита (англ. mean corpuscular volume — MCV)

2) середній вміст гемоглобіну в еритроциті (англ. mean corpuscular haemoglobin — MCH)

3) середня концентрація Hb в еритроциті (англ. mean corpuscular haemoglobin concentration — MCHC).

MCV є дуже важливим діагностичним показником при анеміях (мікро-, нормо- і макроцитарна анемія). Інші індекси (MCH та MCHC) мають значення при діагностиці порушень синтезу гемоглобіну.

Еритроцитарні індекси розраховують за допомогою ручних методів на основі результатів визначення гематокриту, кількості еритроцитів та концентрації Hb.

При автоматичному дослідження морфології крові інший метод вимірювання змінює інтерпретацію еритроцитарних індексів, розрахованих на основі ручних визначень. Наприклад, при автоматичному вимірюванні неможливо виявити гіперхромію. Порушення розміру еритроцитів виявляють не на основі вимірювання діаметр, а за об’ємом еритроцита.

Діапазон розподілу еритроцитів за об’ємом (англ. red blood cell volume distribution width — RDW): автоматичне вимірювання еритроцитів дозволяє додатково оцінити їх популяцію, представлену графічно та у вигляді індексів анізоцитозу. RDW визначає ступінь анізоцитозу, тобто розподілу виміряного об'єму окремих еритроцитів відносно середнього значення (MCV). Він може бути виражений як коефіцієнт варіації розподілу еритроцитів за об’ємом (RDW-CV, стандартне відхилення/середнє значення × 100 %) або (рідше) як стандартне відхилення цього розподілу (RDW-SD; рис. VI.C.1-3).

Референтні значення

1) MCV 82–92 фл (фемтолітр = 10-15 л)

2) MCH 27–31 пг

3) MCHC 32–36 г/дл клітин крові (20–22 ммоль/л клітин крові)

4) RDW-CV 11,5–14,5 %

Клінічна корисність

Причини підвищених значень

1) MCV: макроцитоз (>100 фл — табл. VI.C.1-1); якщо відсоток макроцитів низький, MCV може бути нормальним

2) MCHC: вроджений та набутий сфероцитоз (при аутоімунній гемолітичній анемії); зміни MCHC зазвичай відповідають змінам MCH

3) RDW: це показник диференціації величини еритроцитів (анізоцитозу); є критерієм поділу анемій на гомогенні та гетерогенні, одночасно разом із MCV використовується для класифікації анемії (табл. VI.C.1-1); RDW може також зростати після трансфузії еритроцитів, якщо наявні 2 популяції еритроцитів, які відрізняються за величиною (рис. VI.C.1-4). RDW особливо корисний при діагностиці ранньої фази анемії, напр. в осіб з дефіцитом заліза спостерігається підвищення RDW, коли MCV все ще є нормальним

Причини знижених значень

1) MCV: мікроцитоз (табл. VI.C.1-1); якщо відсоток мікроцитів низький, MCV може бути нормальним

2) MCH: гіпохромна анемія (найчастіше внаслідок дефіциту заліза), таласемія

3) MCHC: залізодефіцитна анемія, таласемія, анемія хронічних захворювань