Еритрограма

Еритрограма — це опис морфотичних ознак еритроцитів, що виконується на основі мікроскопічної оцінки мазка крові, зафарбованого методом Майя, Грюнвальда та Гімзи (MGG). Деякі патології будови еритроцитів, які описуються в еритрограмі, не можна виявити гематологічними аналізаторами. Показанням до виконання еритрограми є патологічні зміни об’єму еритроцитів та кількості Hb, виявлені на основі значень еритроцитарних індексів. Також може бути корисною при діагностиці отруєнь важкими металами.

Нормальний еритроцит, який візуалізується у мазці крові, зафарбованому методом MGG, не містить ядра та гранул у цитоплазмі, має форму двоввігнутого диска, рожево-червоного забарвлення з просвітленням у центрі. Еритрограма включає опис розміру еритроцитів, їх форми, забарвлення та патологій будови (ядра, внутрішньоклітинні включення тощо).

1. Розмір еритроцита

При мікроскопічному дослідженні за розміром еритроцити можна поділити на мікроцити, нормоцити, макроцити та мегалоцити. Одночасна наявність еритроцитів різної величини, напр. мікроцитів і макроцитів, може бути зумовлена одночасним дефіцитом заліза та фолієвої кислоти. Поділ анемій на мікроцитарну, нормоцитарну та макроцитарну потребує автоматичного вимірювання об’єму еритроцитів.

2. Форма еритроцита (рис. VI.C.1-5)

1) сфероцити — менші та більш округлі, без просвітлення в центрі

2) лептоцити (анулоцити) — тонші, із надто великим просвітленням у центрі

3) мішенеподібні клітини крові — тонші, з сильніше зафарбованими краями і середньою частиною, набувають форми стрілецької мішені

4) овалоцити (еліптоцити) — мають збільшену довжину

5) акантоцити — еритроцити з відростками, нерівномірно розміщеними на поверхні

6) ехіноцити — еритроцити з рівномірно розміщеними відростками

7) серпоподібні клітини крові (дрепаноцити)

8) шистоцити (шизоцити) — фрагменти еритроцитів різної величини та форми

9) некруглі та деформовані клітини крові, що нагадують, напр. грушу, булаву

10) пойкілоцитоз — наявність еритроцитів різної форми.

3. Забарвлення еритроцита

1) гіпохромія — слабке забарвлення, зі збільшенням просвітлення в центрі, т. зв. тонкі або кільцеподібні клітини крові (лептоцити, анулоцити); це означає зниження вмісту Hb в еритроциті

2) гіперхромія — інтенсивніше забарвлення без просвітлення в центрі, зокрема сфероцити, мегалоцити

3) анізохромія — наявність нормально зафарбованих та гіпер- або гіпохромних клітин крові, напр. при сфероцитозі та мегалобластних анеміях

4) поліхроматофілія (поліхромазія) — неоднорідне забарвлення клітин крові з різними фіолетовими відтінками — незавершена гемоглобінізація клітин крові, що передчасно потрапили у периферичну кров.

4. Інші патології еритроцитів у мікроскопічній картині периферичної крові

1) еритроцити, що містять клітинне ядро (еритробласти) — не повинні зустрічатися в периферичній крові у дорослих; з’являються при станах посиленого (напр. відновлення після кровотечі, тяжка гемолітична анемія) або неправильного еритропоезу (зокрема мієлофіброз, еритролейкемія); чим тяжче порушення, тим молодші еритробласти, які відрізняються забарвленням цитоплазми, з’являються в периферичній крові

2) рулонізація клітин крові — зумовлена покриттям еритроцитів імуноглобулінами, напр. при імунній анемії або внаслідок патологічної взаємодії білка при моноклональних гамапатіях (рис. VI.G.5-2)

3) базофільні включення еритроцитів — це агрегати рибосом, які ймовірно відповідають гранулам ретикулоцитів; при отруєнні свинцем спостерігаються великі темно-сині гранули в еритроцитах (поодиноко або по декілька); ці включення візуалізуються при зафарбуванні методом MGG, але більш чутливим є зафарбування лужним розчином метиленового синього

4) тільця Хауела-Жоллі — фрагменти зруйнованого ядра нормобласта; при дослідженні світловим мікроскопом забарвлені в рожево-блакитний колір, також візуалізуються при фазово-контрастній мікроскопії, спостерігаються при багатьох анеміях, у хворих після спленектомії (їх відсутність після спленектомії вказує на наявність додаткової селезінки), іноді також при гіпоспленізмі, напр. при серпоподібноклітинній анемії (рис. VI.C.1-6A)

5) тільця Гейнца — включення, що утворилися з денатурованого Hb і білків строми еритроцита, не візуалізуються у світловому мікроскопі, оскільки забарвлюють так само, як і Hb; візуалізуються після прижиттєвого зафарбування або зафарбування нільським синім, а також при фазово-контрастній мікроскопії; спостерігаються в осіб з дефіцитом ферментів пентозного циклу еритроцитів, особливо глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, при таласемії, метгемоглобінемії, після отруєння певними хімічними речовинами та ЛЗ (напр. фенацетином)

6) кільця Кебота — включення у формі петлі або вісімки, які ймовірно є залишками веретена поділу, що виникають внаслідок неправильного перебігу еритропоезу (рис. VI.C.1-6B)

7) тільця Паппенгейма — темні, одиничні або поєднані зернистості, які спостерігаються зазвичай по периферії цитоплазми еритроцита; вважають, що вони відповідають зернистості сидероцитів (рис. VI.C.1-6A).