Лейкоцити

Лейкоцити (білі кров’яні тільця, англ. white blood cells — WBC) — це неоднорідна популяція клітин. У периферичній крові є 5 субпопуляцій: нейтрофіли, еозинофіли, базофіли, лімфоцити та моноцити.

Серед нейтрофілів можна також виділити молодші (з паличкоподібним ядром) та старіші форми (з сегментованим ядром).

Методи дослідження

Кількість лейкоцитів визначають в автоматичних аналізаторах імпедансними або оптичними методами.

Мікроскопічне дослідження відсоткової частки окремих субпопуляцій називається лейкоцитарною формулою (формула Шиллінга, англ. WBC differential). Дослідження полягає в ідентифікації та підрахунку окремих форм лейкоцитів у препараті мазка крові, найчастіше зафарбованого методом MGG.

Автоматична диференціація лейкоцитів (англ. automated WBC differential count) дозволяє, в залежності від методики вимірювання, поділити лейкоцити на 3, 5 або більше популяцій. На основі вимірювання об’єму лейкоцитів їх можна поділити на 3 популяції. У такий спосіб диференціюють фракції нейтрофілів та лімфоцитів, а також фракції клітин крові середнього розміру, що включають інші лейкоцити. Диференціація лейкоцитів на 5 популяцій можлива шляхом поєднання проточної цитометрії з методами оцінки фізико-хімічних та біохімічних властивостей лейкоцитів.

Автоматичні аналізатори не можуть точно ідентифікувати молоді форми лейкоцитів, але виявляють їх наявність та класифікують їх напр., як великі незрілі клітини (англ. large immature cells — LIC), великі незабарвлені клітини (англ. large unstained cells — LUC), незрілі гранулоцити (англ. immature granulocytes — IG) тощо.

Виявлення порушень в автоматичному дослідженні крові, що відображається як «морфологічний прапорець» (англ. „morphology flag”), є показанням до мікроскопічного дослідження зафарбованого мазка крові. Експертні системи, вбудовані в аналізатори, підказують про багато різноманітних кількісних та якісних патологій (англ. morphology flags), які можуть бути похідними виміряних первинно (англ. primary flags) або вторинно (англ. secondary flags) показників. Мікроскопічну верифікацію та коментар лабораторного діагноста вимагають передусім патології первинно виміряних показників.

Видані в 1992 р. рекомендації NCCLS (National Commmittee for Clinical Laboratory Standards, на даний час — Clinical and Laboratory Standards Institute [CLSI]) щодо використання абсолютних значень клітин крові для оцінки лейкоцитарної системи, змінили спосіб інтерпретації результатів. Не рекомендується використовувати відсоткову формулу для оцінки кількісних порушень окремих типів лейкоцитів. Натомість використання відсоткової формули є корисним для виявлення деяких якісних порушень.

Референтні значення

1) загальна кількість лейкоцитів у крові (WBC): 4000–10 000/мкл

2) субпопуляції лейкоцитів, виражені у відсотках від загальної кількості лейкоцитів, а також їх абсолютні кількості — табл. VI.C.1-2

Клінічна корисність

Зміни загальної кількості лейкоцитів завжди слід розглядати разом зі змінами кількості їх субпопуляцій. Зниження загальної кількості лейкоцитів зазвичай є наслідком зниження їхніх найбільших субпопуляцій — нейтрофілів або лімфоцитів. Підвищення загальної кількості лейкоцитів у свою чергу є наслідком збільшення вищезгаданих субпопуляцій або появи патологічних клітин (молодих форм лінії нейтрофілів [зсув лейкоцитарної формули вліво] або лейкозні клітини).

Причини підвищених значень

Лейкоцитоз, тобто підвищення загальної кількості лейкоцитів, зазвичай вказує на інфекцію або лімфопроліферативне захворювання.

Підвищення кількості нейтрофілів (нейтрофілія >8000/мкл)

1) гостра бактеріальна інфекція

2) мієлоїдні лейкози

3) надлишок кортикостероїдів — синдром Іценка-Кушинга

4) ревматоїдний артрит

5) подагра

6) травми (стрес)

7) стан після масивної крововтрати

8) деякі отруєння напр., важкими металами, чадним газом

9) діабетичний кетоацидоз

10) уремія

11) печінкова кома.

Підвищення кількості еозинофілів (еозинофілія >400/мкл) — табл. VI.F.6-1.

Підвищення кількості базофілів (базофілія >300/мкл):

1) хронічний мієлоїдний лейкоз

2) хронічний мієломоноцитарний лейкоз

3) гострий базофільний лейкоз

4) істинна поліцитемія.

Підвищення кількості лімфоцитів (лімфоцитоз >5000/мкл):

1) хронічні бактеріальні інфекції

2) вірусний гепатит

3) лейкоз зі зрілих лімфоцитів

4) вірусні інфекції (інфекційний мононуклеоз, епідемічний паротит, кір та ін.)

Підвищення кількості моноцитів (моноцитоз >800/мкл) — розд. VI.F.9, Диференційна діагностика.

Причини знижених значень

Лейкопенія, тобто зниження загальної кількості лейкоцитів, зазвичай свідчить про порушення лейкопоезу.

Зниження кількості нейтрофілів (нейтропенія <1500/мкл, агранулоцитоз <500/мкл) — табл. VI.I-3.

Зниження кількості лімфоцитів (лімфоцитопенія, лімфопенія, <1000/мкл) — табл. VI.I-3.