Хвороби важких ланцюгів

Хвороби важких ланцюгів (heavy chain diseases – HCD) являють собою рідкісні форми моноклональної гамапатіі, що характеризуються пухлинним розростанням лімфоплазмоцитів. Клінічна картина залежить від ізотипу важких ланцюгів. Існують захворювання важкого ланцюга α, γ і μ.

Патологічні важкі ланцюги є часто неповними або утворюють полімери, що може призвести до відсутності характерного вузького піку в електрофоретичному зображенні сироваткових білків. Патологічні важкі ланцюги не пов'язані з легкими ланцюгами імуноглобуліну.

1. Хвороба важкого ланцюга α (син. імунопроліферативне захворювання тонкої кишки, хвороба Селігмана)

Хвороба ланцюга α є найбільш поширеною серед HCD. Вона є варіантом MALT-лімфоми. Зазвичай зустрічається у молодих чоловіків, що проживають у середземноморському регіоні й на Близькому Сході. У деяких хворих ця хвороба розвивається в агресивну лімфому. Вона характеризується інфільтрацією стінок тонкої кишки лімфоплазмоцитами, що проявляється болями в животі, синдромом порушення абсорбції з хронічною діареєю і втратою маси тіла, а також значним збільшенням лімфатичних вузлів черевної порожнини. Діагноз встановлюється шляхом визначення вільного α–ланцюга в рідинах організму (сироватка крові, сеча, кишковий секрет) шляхом поєднання електрофорезу, імуноелектрофорезу й імунофіксаціі. Ступінь ураження оцінюється за допомогою КТ і УЗД. У разі обмеженого ураження кишківника застосування антибіотиків, активних проти Campylobacter jejuni (переважно тетрацикліну) і протипаразитарних препаратів протягом 6–8 місяців, дозволяє досягнути стан ремісії (повної або часткової) у ~53 % хворих. Якщо ж вищевказана терапія не дає ефекту, хворим показана імунохіміотерапія, аналогічна як при лікувані лімфом (наприклад, R–CHOP). Молоді хворі можуть піддаватися HDCT із аутоТГСК. Відсоток загального 5–річного виживання становить ~75 %, а безрецидивного виживання — 43 %.

2. Хвороба важкого ланцюга γ (хвороба Франкліна)

Станом на сьогодні у всьому світі описано понад 100 випадків. Зустрічається у людей будь–якого віку, найчастіше ~60 років. Характеризується гарячкою, анемією (з позитивною прямою пробою Кумбса), збільшенням лімфатичних вузлів, печінки й селезінки. Часто вражається глоткове кільце Пирогова–Вальдейєра., що спричиняє утруднення лімфатичного відтоку й набряк цієї ділянки. Захворювання може супроводжуватися інфекціями. Кісткові змінивиникають дуже рідко. У ~⅓ хворих повідомлялося про різні аутоімунні захворювання (ІТП, АІГА, СЧВ, РА). Через присутність гігантських атипових клітин, що нагадують клітини Ріда–Штернберга, необхідна диференціація з лімфомою Ходжкіна. Іноді в плазмі спостерігаються інфільтрати, що вимагає диференціації з ММ. Захворювання може бути безсимптомним або у вигляді дисемінованого чи локалізованого прогресуючого лімфопроліферативного процесу. Домінуючою формою є дисеміноване лімфопроліферативне пухлинне захворювання, на частку якого припадає 57–66 % випадків. Лікування включає використання монотерапії алкілуючими агентами (мелфалан, хлорамбуцил) або в комбінації (COP, CHOP) і аналогів пурину (флударабін) з або без ритуксимабу в залежності від експресії CD20.

3. Хвороба важкого ланцюга µ

Хворобу µ–ланцюга вперше описали в 1969 р Forte та ін. До сьогодні в світі було описано декілька десятків випадків. Середній вік початку захворювання становить 60 років, але також можливий розвиток хвороби в молодому віці. У деяких хворих одночасно виникає СЧВ і цироз печінки. Захворювання характеризується збільшенням селезінки й печінки, рідше лімфатичних вузлів. Час виживання коливається від декількох місяців до декількох років. У лабораторних тестах відмічається анемія, рідко тромбоцитопенія або лімфоцитоз. У 50 % хворих моноклональних білок виявляється в крові за допомогою електрофорезу, а у трохи >50 % в сечі виявляється білок Бенс–Джонса. Вважається, що ця форма HCD, як і γ HCD, недодіагностована. Вимагає диференціації з іншими лімфопроліферативними пухлинами й макроглобулінемєю Вальденстрема. Специфічної терапії цієї хвороби не встановлено. У разі наявності симптомів лімфопроліферативної пухлини використовується комбінована хіміотерапія (наприклад, COP), найчастіше в поєднанні з ритуксимабом.