Електроміографічне дослідження (ЕМГ)

опис дослідженнявгору

Електроміографічне дослідження (ЕМГ [EMG]) проводиться в умовах повного розслаблення м'язу, а також в умовах довільного і максимального скорочення при тесті із навантаженням тривалістю 5 с:

1) голкова (елементарна) ЕМГ (nEMG; реєструється одноразовим голковим електродом, кількісна; мал. VII.C.6-1) – дозволяє отримати функціональну характеристику окремої моторної одиниці (motor unit – MU; функціональна одиниця яка складається із мотонейрону та інервованої ним групи міоцитів) та дозволяє диференціювати нейрогенні та міогенні порушення; є більш чутливою від глобальної ЕМГ (використовує поверхневі відведення) та має своє застосування навіть при мінімальних порушеннях функції м'язу

2) глобальна (поверхнева) ЕМГ (sEMG; реєструється поверхневими електродами, нашкірними, мал. VII.C.6-2A) – одночасна реєстрація із м'язів обох сторін тіла, дозволяє швидко дослідити поширеність патологічного процесу в багатьох групах м'язів та оцінити функцію різних груп м'язів однієї кінцівки (агоністів, антагоністів та синергічних м'язів) або оцінити мимовільні рухи; перевагою цього методу є повна неінвазивність та швидкість оцінки функціонального стану усього м'язу, так як реєструється сумарна функція багатьох моторних одиниць (MU) (мал. VII.C.6-3). Завдяки залученню комп'ютерної техніки для аналізу отриманих потенціалів на даний час застосовується майже так само часто як елементарна (голкова) ЕМГ. Черезшкірна реєстрація ЕМГ також є вихідною точкою при проведенні електронейрографічного дослідження (мал. VII.C.6-2B).

При слабкому розряді моторні одиниці піддаються селективній активації з можливою оцінкою параметрів потенціалів дії окремих моторних одиниць (motor unit action potential – MUAP). Оцінюється амплітуда, тривалість та площа MUAP (мал. VII.C.6-4).

показаннявгору

1. nEMG: диференційна діагностика первинно-м'язових захворювань (міогенне пошкодження) із наслідками захворювань периферичних нервів та мотонейронів  спинного мозку (нейрогенне пошкодження), а також оцінка їх інтенсивності і перебігу (гострий або хронічний)

2. sEMG: нейрофізіологічна оцінка нормального м'язового тонусу, виявлення захворювань виникаючих через  „перенавантаження м'язів” (міофасціальний больовий синдром), визначення прогресування м'язової дисфункції нейрогенного характеру, встановлення чи патологічний процес має локальний місцевий характер чи генералізований, моніторинг та планування лікування (хірургічного або консервативного).

результативгору

1. ЕМГ в стані спокою

При ЕМГ нормального м'язу в умовах повної релаксації електрична активність не визначається, за винятком незначних змін амплітуди на рівні 25 мкВ (т. зв. біоелектрична тиша). Спонтанна активність при нейрогенних процесах (відображає денервацію нервових волокон) має форму фібриляції (із позитивною першою фазою, амплітудою 50–900 мкВ, тривалістю потенціалів 2–5 мс, частотою 2–20 Гц, неритмічні), а при міогенних синдромах (напр. поліміозиті або міодистрофії Дюшена) – послідовних фібриляційних розрядів (амплітудою 100–300 мкВ, тривалістю потенціалів ≈3 мс, частотою 20–200 Гц, ритмічні). Типові нейрогенні синдроми (також пов'язані з пошкодженням центральної частини моторної одиниці) характеризуються позитивними потенціалами денервації (напр. з'являються при спінальній аміотрофії, хворобі Шарко-Марі-Тута; із виражено позитивною першою фазою, амплітудою 50–4000 мкВ, тривалістю потенціалу 5–50 мс, частотою 2–50 Гц, неритмічні) або поліфазними фасцикуляціями, а міопатії – міотонічними потенціалами (напр. при спадковій міотонії Томсена, спадковій міопатії Бекера, міотонічній дистрофії Штейнера; амплітуда 150–500 мкВ, тривалість потенціалу 1–5 мс, частота 90–150 Гц, ритмічні, із вираженими епізодами „наростання” та „спадання”) або псевдоміотонічними потенціалами (амплітуда 50–500 мкВ, тривалість потенціалу 2–3 мс, частота 20–150 Гц, неритмічні; мал. VII.C.6-5, мал. VII.C.6-6, мал. VII.C.6-1).

2. Параметри скорочення м'язу

Реєстрація поодиноких MUAP при мінімальному скороченні м'язу це т. зв. простий запис із частотою 5–30 Гц (мал. VII.C.6-5A; b1, b2). Межі норми цього параметру визначені для кожного м'язу та віку. При помірному скороченні м'язу підвищується активація його моторних одиниць, що супроводжується підвищенням амплітуди та частоти реєстрованого запису – виникає запис із т. зв. неповною інтерференцією, з частотою 35–60 Гц (мал. VII.C.6-5A; c1, c2). Під час максимального навантаження можливою є оцінка поодиноких параметрів MUAP – 

високочастотний запис (т. зв. інтерференційний запис), який можна описати параметрами частоти та амплітуди розрядів (мал. VII.C.6-5A; dl, d2).

При елементарній ЕМГ параметри амплітуди, тривалості та ділянки MUAP (подібно як коефіцієнт SI якому зараз надається перевага) знижуються при міопатіях, та зростають при нейропатіях (про порушенням функції моторних одиниць може свідчити відхилення від норми на >25%; мал. VII.C.6-7). При нейрогенних синдромах елементарне ЕМГ характеризується високою амплітудою та низькою частотою в 3 послідовних фазах скорочення м'язу, що нагадує простий тип. В свою чергу - реєстрація функції м'язових волокон із ознаками змін в ділянці клітинних оболонок або порушення їх метаболізму (міогенне) характеризується низькою амплітудою реєстрованих потенціалів із надмірно високою частотою (105–150 Гц) в порівнянні із нормальним записом, одночасно як при мінімальному, так і максимальному скороченні м'язу (мал. VII.C.6-5).

При аналізі запису MUAP потрібно врахувати вік досліджуваного. При реєстрації в дітей віком до 13 років спостерігаються т. зв. недозрілі записи (занижене значення показників в порівнянні із нормальними), а в дорослих віком ≥40 років – типовим розвитком денерваційних змін (підвищене значення показників MUAP в порівнянні із нормальними). Також потрібно пам'ятати про вплив емоційного фактору (інформування про безболісний перебіг дослідження) на запис ЕМГ в умовах спокою.

Окрім цього на запис електричної функції м'язу впливає занадто висока або занадто низька (провокаційна при міотонічних синдромах) температура зовнішнього середовища, тому дослідження потрібно проводити при температурі ≈22°C. Деякі ліки можуть впливати на результат ЕМГ, інколи роблячи неможливою правильну інтерпретацію (напр. антихолінергічні препарати, особливо при нейро-м'язових захворюваннях).