Нейрофізіологічні дослідження проводять відповідно до загальноприйнятих стандартів, які інколи модифікують відповідно до підозрюваного патологічного синдрому, а отримані результати порівнюють з тими, що отримуються кожні декілька років у добровольців із загальної популяції в осіб кожної статі із врахуванням віку, а також малорухомого способу життя, який може призводити до інволюції нейро-м'язової системи та розвитку досить поширеного зараз міофасціального синдрому спричиненого перенавантаженням. У випадку відсутності очевидних структурних порушень при УЗД дослідженні або нейровізуалізації із високою роздільною здатністю (КТ або МРТ), результати досліджень можуть свідчити про функціональних характер порушень. Більшість стандартів є загальними, однак кожна лабораторія повинна створювати свої норми (як мінімум раз на 5 років), враховуючи мінливість в самій популяції та еволюційну мінливість електрофізіологічних параметрів м'язів, аферентної та еферентної провідності, так і еволюцію та розвитку самих нейро-м'язових захворювань.
План вибору методів окремих нейрофізіологічних досліджень залежить від того, чи результати мають допомогти при діагностиці, встановленні прогнозу або моніторингу лікування, чи також розширити відомості щодо патогенезу конкретної нозологічної одиниці.