Плечолопатковий больовий синдром (періартроз)

лат. periarthropathia humeroscapularis

Різні ентезопатії, тобто запалення прикріплень сухожиль, можуть бути причиною болю під час руху та при стисканні, а також причиною обмеження рухливості в плечовому суглобі. До подібних симптомів також може призвести запалення піддельтовидної сумки. Ці захворювання зазвичай називають плечолопатковим больовим синдромом. Вони можуть мати підгострий або хронічний перебіг і стосуватися прикріплень різних м’язів. Найпоширенішою ентезопатією при плечолопатковому больовому синдромі є ентезопатія надостьового м’язу. Вона характеризується сильним болем в ділянці плеча, болючістю в області прикріплення м’яза до великого горбка плечової кістки та на протязі м'яза, болючістю   під час відведення, особливо в діапазоні 60–110° та під час згинання і обертання до середини, з обмеженням цих рухів. В межах сухожиль, в основному надостьового м'язу, можуть накопичуватися відкладення солей кальцію, спричиняючи пошкодження м'язових волокон та запальну реакцію, а пробиваючись  до пвддельтоподібної сумки – її запалення.

Інші підтипи плечолопаткового больового синдрому:

1) тендиніт двоголового м'яза плеча

2) ентезопатії в області прикріплення підлопаткового м’яза до меншого горбка плечової кістки, дзьобо-плечового м'яза та короткої головки двоголового м'яза плеча до дзьобовидного відростка лопатки.

Наслідком нелікованого плечолопаткового больового синдрому є так зв. синдром замороженого плеча (адгезивний капсуліт плеча, лат. capsulitis adhesiva articulationis humeri, англ. frozen shoulder); він також може виникнути спонтанно, напр. при альгодистрофії верхньої кінцівки.

Лікування слід розпочати після виключення системних причин (включаючи новоутворення). Використовуються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП) та місцеві глюкокортикостероїди (ГКС) з лідокаїном, а також відповідна програма вправ та фізикотерапія. Синдром замороженого плеча іноді вимагає хірургічного втручання.