Фіброміалгія

лат., англ. fibromyalgia

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Фіброміалгія зустрічається у 2-4% населення, у 8 разів частіше у жінок, головним чином у людей білої раси  у віці 35-55 років.

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗвгору

Етіологія невідома, а перші больові симптоми хворі пов'язують   з різними стресовими ситуаціями. Серед потенційних причин числяться порушення провідності в серотонінергічних синапсах, через генетично обумовлений дефект в межах промотору гена, що кодує синтетазу транспортера серотоніну, або порушення центральних механізмів формування болю (включаючи так звану центральну сенситизацію).

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Фіброміалгія характеризується:

1) хронічним генералізованим м’язово-суглобовим болем

2) болючістю у типових  больових точках  (чутливістю; рис. VII.J.5-1)

3) порушеннями сну

4) втомою і відчуттям ригідності тіла

5) схильністю до тривожності та депресії (у 75% хворих)

6) вегетативними та функціональними розладами різної тяжкості.

Хворобою, яку часто ототожнюють з фіброміалгією є синдром хронічної втоми (chronic fatigue syndrome),  при якому окрім численних симптомів, що нагадують фіброміалгію, спостерігається субфебрилітет, болючість лімфатичних вузлів, біль у горлі та мігруючий біль у суглобах,  натомість не виявляється численних чутливих больових точок.

Діагностикавгору

Критерії діагностики  фіброміалгії згідно з ACR (2016) - табл. VII.J.5-1.

Діагноз фіброміалгії  є актуальним незалежно від  наявності інших діагнозів і не виключає співіснування інших хвороб. Індекс вираженості фіброміалгії (fibromialgia severity – FS) - це сума індексу поширеності болю (WPI) та індексу вираженості симптомів (SSS). Співіснування фіброміалгії у хворих з РА, АС або ПсА може завищувати значення індексів DAS28 та BASDAI, які використовуються під час кваліфікації до біологічного лікування  і спричиняти необгрунтований початок цієї терапії.

ЛІКУВАННЯвгору

Лікування є складним та включає (рис. VII.J.5-2):

1) навчання пацієнта з метою роз'яснення сутності захворювання, стратегії лікування та зниження тривоги

2) нефармакологічне лікування

а) аеробні та силові тренування, часто складні для виконання у зв'язку з типовим для фіброміалгії зниженням толерантності до навантажень

б) різні методи психотерапії, напр. поведінкова терапія

в) акупунктура, гідротерапія, загальносистемна кріотерапія та комплексне санаторно-курортне лікування

г) транскраніальна стимуляція постійним струмом (вступні звіти про ефективність)

3) фармакологічне лікування

а) антидепресанти – амітриптилін у низькій дозі, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (дулоксетин, мілнаципран, міртазапін, венлафаксин); ці препарати зменшують біль і втому, покращують сон і самопочуття, але, як правило, не впливають на болючість чутливих точок

б) знеболюючі - трамадол або інші слабкі опіоїди (не рекомендується застосування сильних опіоїдів), парацетамол; зменшення болю також спостерігається після застосування праміпексолу, прегабаліну та габапентину (ці ліки можуть викликати деякі соматичні симптоми, які спостерігаються при фіброміалгії)

Не рекомендуються застосування НПЗП та ГКС.