Синдром зап'ястного (карпального) каналу

лат. syndroma canalis carpalis

англ. syndroma canalis carpalis

Зап'ястний (карпальний) канал утворений долонними поверхнями кісток зап'ястя, з'єднаних суглобами і зв'язками  та утримувачем згиначів розтягненим між променевою горбистістю зап'ястя (горбок човноподібної кістки і горбок великої трапецієподібної кістки) і ліктьовою горбистістю зап'ястя (горохоподібна кістка і гачок гачкуватої кістки). У каналі  знаходяться 9 сухожиль м'язів-згиначів і серединний нерв.

Причини: синдром зап'ястного каналу може бути ідіопатичним, але зазвичай супроводжує різні захворювання і стани:

1) ревматичні хвороби - ревматоїдний артрит, системна склеродермія, поліміозит, деформуючий остеоартроз, ревматична поліміалгія, подагра або псевдоподагра, мукополісахаридози

2) захворювання залоз внутрішньої секреції - цукровий діабет, гіпотиреоз, акромегалія

3) інфекційні хвороби, напр. туберкульоз

4) професійні захворювання і травми - перевантаження верхньої кінцівки у м'ясників, у музикантів, що грають на клавішних інструментах, у людей, що використовують комп'ютерну клавіатуру (напр. у програмістів)

5) інші хвороби та стани – розташовані в каналі гангліони, гематоми, ліпоми, остеоми, амілоїдоз, переломи кісток, остеомієліт, аномалії розвитку м'язів, вагітність (при набряках, зазвичай в III триместрі).

Симптоми:

1) парестезії (оніміння, затерпання і т.п.) в області іннервації серединного нерву, тобто в межах м'язів підвищення великого пальця і на долонній поверхні I–III пальців та присередньої половини IV пальця і в ділянці нігтів цих пальців, виникають у всіх хворих, посилюються вночі у ¾ хворих. У ~50% хворих наявні:

а)  позитивний симптом Тінеля - парестезії долонної поверхні I–III пальців при легкому постукуванні по серединному нерву на передній поверхні кисті трохи вище зап'ястя

б) позитивний тест Фалена - посилення парестезії під час  згинання кисті в зап'ясті

2) порушення чутливості

3) слабкість і атрофія м'язів підвищення великого пальця

Діагностика: за допомогою УЗД або МРТ, електронейрографічного та електроміографічного дослідження.

Лікування: використовують місцеві ін'єкції ГКС, котрі зменшують симптоматику, однак не запобігають, а навіть можуть сприяти виникненню пізніх рецидивів, окрім цього сприяють пошкодженню або надриву сухожиль згиначів. ГКС п/о застосовують лише у хворих з однозначно запальною, але неінфекційною причиною захворювання. НПЗЗ є мало ефективними. Неефективність консервативного лікування є показанням до хірургічного лікування. Поліпшення після операції залежить від ступеня пошкодження нерва і супутніх захворювань (напр. цукровий діабет з полінейропатією). Виникнення рецидивів залежить від основного захворювання.