Методики та техніки кінезітерапії

Поділ та характеристика вправ

Виокремлюють:

1) загальнозміцнювальні вправи - покращують загальний фізичний стан, функцію серцево-судинної, дихальної і нервової системи

2) локальні вправи - із залученням кінцівок або м’язових груп

3) вправи, що виконуються спеціальними методиками – напр. пропріоцептивне нейромускульне полегшення (PNF), постізометрична релаксація м'язів (PIR)

4) спеціальні вправи – напр. дихальні, на розслаблення, на розтягнення

5) мануальна терапія – методика Кальтенборна і Евента, Мейтленда, Маллігана.

З огляду на методику виконання вправи поділяються на:

1) пасивні вправи – їх метою є підтримання або покращення обсягу руху в суглобах. Різновидом пасивних вправ є вправи на розтягнення, які  в даний час використовуються все рідше.

2) активні вправи - виконуються при активній участі пацієнта

а) ізометричні і синергістичні вправи - застосовуються у випадках ослаблення м'язової сили

б) вправи з допомогою (керовані) - виконуються, коли м'язи занадто слабкі, щоб подолати масу власної кінцівки

в) вправи на розвантаження – розвантаження може являти собою напр. підвішування кінцівки або всього тіла з використанням системи блоків (напр. в універсальному кабінеті лікувального відновлення [рис. VII.O.1-1]), виконання вправ у воді і т.д.

г) активні вільні вправи - їх метою є підтримання або збільшення м'язової сили, обсягу руху в суглобах, координації і точності, а також загальної рухливості

д) вправи на опір - окрім маси даної частини тіла додається додатковий опір, це можуть бути напр. руки терапевта (рис. VII.O.1-2), пружини, тягарці.

Профілактика контрактур та деформацій суглобів та їх лікування

Контрактури в суглобах зменшуються за допомогою таких вправ:

1) пасивних

2) керованих

3) активних на розвантаження

4) самодопоміжних

5) активних вільних

6) на опір (для зміцнення групи м'язів, що діють антагоністично до м'язів з контрактурами).

Іншими способами збільшення рухливості в суглобі є методи PNF і PIR, а також мануальна терапія. Також допоміжні різні види тракції, корекційні шини і гіпсові або пластмасові ортези, а також корекційно-функціональні тренажери (вони використовуються в основному для верхніх кінцівок).

Збереження або збільшення м’язової сили

Для цієї мети використовуються такі вправи:

1) ізометричні

2) активні на розвантаження із опором

3) активні вільні

4) на опір

5) загальнозміцнюючі

6) методика PNF.

У хворих з АС слід прагнути до збільшення сили м’язів спини та плечового поясу, що має велике значення для запобігання збільшенню грудного кіфозу.

Зміцнення м'язів живота слід поєднувати з динамічними вправами нижніх кінцівок.

Компенсація

В першу чергу слід використовувати внутрішню компенсацію, що полягає в заміні втраченої функції органу (м'язів, суглоба) функцією іншого або в зміні рухового стереотипу. Це призводить до зниження навантаження хворих органів і покращення ефективності фізичної праці. Наприклад, при АС дисфункція хребта і крижово-клубових суглобів в основному компенсується функцією тазостегнових і плечових суглобів. Підтримка функціональності цих суглобів з моменту діагностики захворювання обумовлює правильне формування внутрішньої компенсації.

Якщо внутрішня компенсація недостатня, вводиться зовнішня компенсація, яку складають засоби ортопедичного забезпечення, предмети, що полегшують виконання повсякденного самообслуговування і трудової діяльності, а також адаптація приміщень і робочих місць.

Запобігання обмеженню рухливості хребта у пацієнтів зі спондилоартропатією

Базовою вправою, яка відтерміновує анкілозування хребта є рух при повному розвантаженні, особливо вправи у воді. Плавання на спині корисно впливає на грудний кіфоз. Також рекомендується мануальна терапія. Тактика залежить від ступеня тяжкості змін в хребті. Щоб подовжити лікувальний ефект мануальної терапії застосовують вправи на розвантаження і активні вільні вправи.