Кінезітерапія при захворюваннях опорно-рухового апарату

Кінезітерапія (gr. kinesis – рух, therapeia – лікування) - це складова реабілітації, в якій лікувальним засобом є рух, що виконується у формі вправ.

Цілі кінезітерапії при ревматичних захворюваннях:

1) запобігання контрактурам і деформаціям суглобів і їх лікування

2) зберігання або збільшення м'язової сили

3) вироблення правильної компенсації

4) покращення або збереження дихальної здатності(розд. II.P)

5) запобігання обмеженню рухливості хребта у хворих із спондилоартропатіями

6) покращення загального функціонального стану (рухливості, витривалості) до такої міри, щоб хворий був здатний виконувати легку фізичну роботу – професійну або домашню.

Спосіб проведення кінезітерапії залежить від клінічних проявів захворювання і рівня прийняття хворим власної інвалідності. Лікування рухом слід розпочати з моменту постановки діагнозу, уникаючи надмірних навантажень, що часто викликають загострення запального процесу в суглобах. Більшість вправ хворі виконують в ізольованих позиціях, тобто рух виконується в одному суглобі зі стабілізацією проксимального відділу кінцівки (в положенні лежачи або сидячи). Рухова активність хворого підтримується за допомогою відповідно підібраних занять та спортивної дисципліни (напр. плавання).

Серед ревматичних хвороб кінезітерапії вимагають найчастіше:

1) ревматоїдний артрит (РА)

2) ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА)

3) остеоартроз

4) артрит з ураженням суглобів хребта.