Інтраназальна провокаційна проба

ОПИС ДОСЛІДЖЕННЯвгору

Перед проведенням дослідження необхідно відмінити ЛЗ, які пригнічують алергічну реакцію (табл. VIII.B.2-1). Інтраназальні деконгенсанти не впливають на перебіг дослідження. Пробу можна проводити через ≥2–4 тиж. після епізоду алергічної реакції або інфекції.

Проба може стосуватися неспецифічного або специфічного фактора. В другому випадку, зазвичай, використовуються водні розчини алергенів, які вводяться за допомогою аплікаторів під тиском або піпеток під контролем риноскопії. Аплікацію (спочатку носія, а потім алергену) потрібно проводити обережно, щоб не викликати неспецифічну реацію зі сторони носа, зажди спочатку аплікуйте розчин носія з метою виключення такої реакції. Водні розчини алергенів не зажди стандартизовані, їхня сила дії швидко знижується, а консерванти можуть викликати неспецифічні реакції зі сторони носа.

Також використовуються алергени у формі порошку, розчину, абсорбованого на паперовому диску, або у формі капсул, що містять пилкові зерна, змішані з лактозою. Паперові диски розміщуються на слизовій оболонці носа пацієнта, а алерген у формі порошку або пилкові зерна можна вдувати в ніс, напр., за допомогою спеціального пристрою.

Результат проби оцінюється через 15–30 хв. Він повинен враховувати симптоми, повідомлені пацієнтом, риноскопічну картину та можливо результат дослідження об’єктивними техніками носових порожнин.

ПОКАЗАННЯвгору

1. Провокаційна проба з алергеном

1) сумніви щодо діагнозу алергічного риніту (АР), напр., у випадку розбіжностей між суб’єктивним дослідженням та результатами допоміжних досліджень, особливо, у випадку підозри на локальний синтез специфічних IgE

2) діагностика професійного АР

3) перед початком алерген-специфічної імунотерапії у пацієнтів із АР (така тактика дій не має широкого розповсюдження, але впровадження довготривалого, лікування, яке поглинає багато часу, особливо у пацієнтів з цілорічним АР, повинно ґрунтуватися на документальному підтвердженні участі алергену у виникненні симптомів хвороби).

2. Провокаційна проба з ацетилсаліцилатом лізину

Іноді виконують замість пероральної або інгаляційної проби у пацієнтів із підозрою на гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти (АСК, див. нижче).

ПРОТИПОКАЗАННЯвгору

1) непрохідний носовий хід

2) великі поліпи носа

УСКЛАДНЕННЯвгору

Може виникнути бронхоспазм, тому під час інтраназальної провокаційної проби треба одночасно проводити спірометрію (розд. II.B.5.1).

РЕЗУЛЬТАТИвгору

Оцінюється:

1) симптоми, які виникають під час провокаційної проби: чхання, виділення з носа та закладеність носа

2) обмеження прохідності носа за допомогою риноманометрії або акустичної риноманометрії, перевагою якої є велика повторюваність вимірювань, коротший час дослідження і більший комфорт для пацієнта.